Дія перша
Марко Кропивницький
Середина багатої хати з закидом на пиху; багато образів олеографій і дешевих малюнків. Потріпані крісла, стільці і інша мебель. Видко, що колись це все було панське.
Ява 1
Біля столу сидять Кирпа і Музиченко, перед ними графинчик, дві чарки і шматочок хліба.
Кирпа
(лебезуючи).
Дуже, дуже вдячний вам і он який радий, що завітали до мого дому.
Музиченко
Думка жити в сусідстві, то треба і людьми по-людськи.
Кирпа
А звісно… так, так… Так ви… стало бить, по мірошницькій часті давно вже?
Музиченко
Та мало не з дитячих літ при цьому ділі.
Кирпа
Раніш, кажете, держали в оренді водяні?
Музиченко
Еге ж, держав годів з вісім…
Кирпа
Викушаєте ще по рюмочці?
Музиченко
Ні, дякую. Чоловік я мало питущий; а окрім того, мушу ще де об чім перебалакать з сватом, щоб вже вщерть довести розмову… Знаєте, діло комерчеське, так воно вимага, щоб про все як слід…
Кирпа
Аякже: десять раз одмір, а раз уріж… Ну да… Так, как… Єжелі визволите Тимохвія Петровича з оказії, то… Треба по правді сказать, ускочив, сердега, з тією паровою, по самісенькі уха вскочив…
Музиченко
Я чув, що діло його було плоховато.
Кирпа
А хіба можна в такім ділі без копиталів? Копиталів у його бракувало, а через те і заотосилось діло. В ділі кумерчеському треба частіш лапатись за кишеню… Грошей на зерно треба, а грошей в калитці нема. Кинешся позичать, а щоб позичить – треба процент заплатить, та ще й неабиякий процент… У такім гарячім ділі не оддаси в строк – зараз лізе вже процент на процент… Ну, й дійшло його діло до зав’язки… А ви чоловік копитальний, це ми чули… Дуже, дуже радий з вами поприятелювати.
Музиченко
Про вас я тільки уперше прочув од тутешнього старшини.
Кирпа
О, то знаменитий чоловік…
Музиченко
Знаменитий, кажете?.. Чим же?..
Кирпа
Як чим?.. Чоловік благообразний і… ми з ним великі приятелі… Я певен, що ми і з вами поприятелюємо…
Музиченко
Як з’їмо в спілці хоч три пуди солі, то, може, й поприятелюємо…
Кирпа
Три пуди?.. Ого-го!.. Я вам скажу, що то дурниця, що кажуть: "Треба сім пудів солі з’їсти, щоб чоловіка зрозуміть…" На мою думку, іншого чоловіка зразу видко, а найпаче того, з котрим наважишся поприятелювати!.. Та от, наприклад, ви. Мені так вбачається, що я вас наскрізь вже зрозумів.
Музиченко
Невже? Цебто я такий просвітлий, що й рентгеновських променів не треба?
(Усміхається).
Кирпа
А що то таке за рен… ренгес… Отже я й не вимовлю!
Музиченко
Такі приспособи… Невже не читали, що вчені люди вишукали такий промінь, котрий все просвічує наскрізь?..
Кирпа
От штука! Ні, щось не доводилось… Бачите, я читаю інколи "Пархальні відомості" – у нашого священика беру – там про це не писано… У священика вже були?
Музиченко
Ні. До його я піду вже тоді, як прийдеться сповідатись…
Кирпа
А я радив би… Він вам теж даватиме читать "Пархальні відомості"…
Музиченко
Я сам виписую газету та й ту ледві похоплюсь за ділом перечитувать, то вже на "Єпархіальні відомості" і не стачить часу.
Кирпа
Невже самі виписуєте газету? Ну, я на такий пустяк не согласен втрачатись…
Музиченко
Одначе засидівся я у вас, прощайте до якого часу.
(Встає).
Кирпа
А признайтесь по приятельству, скільки вже надавали Тимохвійові за парову?
Музиченко
Ми вже зовсім скінчили торг, завтра думка до нотаріуса купчу совершать.
Кирпа
(ледві здержує себе).
Що? Завтра!.. Он як!.. Ловко!.. А я думав… Хутко діло оборудовали!.. Штука!.. Завтра… Ф’ю-ф’ю!..
(Насильно сміється).
Музиченко
Чого ж зволікатись? Діло це видиме, воно не за пазухою заховане і не в скрині. А времена тепер не такі, щоб зволікатись…
Кирпа
Времена не такі… Так, так… Наші времена одне, а ваші – друге… Не ті времена – велика оддаль…
Музиченко
Либонь ви не такі ще й старі?..
Кирпа
Що волос не сивий та зморшків нема на лиці?.. Волос – то пусте… Вже на шостий десяток повернуло мені.
Музиченко
Я ніколи цього не подумав би; то ви чи не одноліток моєму батькові? Йому п’ятдесят третій.
Кирпа
На год молодший од мене… Інший літами опережає, а інший хитрим розумом…
(Не зна, що сказать).
То вже скінчили і газету виписуєте?.. Мій син теж виписує газету, тільки йому однії мало, він ще й по людях роздобува газети та книжки…
Музиченко
Чув я про вашого сина, цікаво б з ним познайомитись.
Кирпа
Як почує, що виписуєте газету, сам прибіжить до вас.
Музиченко
То прощавайте ж.
(Чоломкається).
Ява 2
Меланія Григорівна входить.
Кирпа
Вже вони йдуть од нас. А де ж ваша шапка?
Музиченко
Та осьдечки, у мене в руці. Ви ніби стривожились чогось?
Меланія Григорівна
Хіба не зостанетесь закусить?
Кирпа
А як чоловікові ніколи? Кажете: стривожився?.. Байдуже!..
Меланія Григорівна
А я очистила асельодочків пару… Ми понеділкуємо… А ви понеділкуєте?
Музиченко
Траплялося і вівторкувать, як нестачить м’яса чи сала…
Меланія Григорівна
Не цурайтесь наших горниців…
Кирпа
Хіба вони самі не понімають честі?..
Музиченко почоломкався і пішов. Кирпа проводить його.
Меланія Григорівна
І краще, що не схотів асельодків кушать, нам більш буде. Щось він мені не до душі, цей новий знайомий.
Кирпа
(вернувся і став проти жінки).
Га? Ні, ти скажи мені, яка його чортяка сюди приперла? А ти хотіла ще й оселедцем його погодувать? Хто його сюди кликав? Цілком Тимохвій Петрович був в моїх руках, парова вже зовсім була моя, а він немов з рук її у мене вихопив!.. А щоб тебе лиха година побила!.. Ач, вискіпався приятель!.. Ще й зазнайомитись прийшов!.. Три-чотири сотняги ще накинув би, і парова за півціни дісталася б мені, а тепер…
Меланія Григорівна
Мені вже аж двічі снилося, що парова наша: над самісеньким мені ухом гуде та й гуде… А раз димом у сні так обвіяло мене, що я ніби аж ковтнула його, та так закашлялась, що й прокинулась…
Кирпа
Тепер вже не ковтнеш…
Меланія Григорівна
І що б було швидш добивать торгу, і була б наша парова; щодня кушали б собі булочки з крупичатої муки…
Кирпа
Думалося так, а вчинилось інак. Виходило так, що ось-ось капут Тимохвійові і що він згодиться на мою ціну, аж приперла нечиста мати кенкарента!.. І де він взявся, звідки?..
Меланія Григорівна
А може, ще діло й не пропаще? Може, ще тільки торгуються?
Кирпа
Де там торгуються? Вже й до нотаруса збираються… А може, справді ще не той, га?.. Як ти думаєш?..
Меланія Григорівна
Пішов би та розвідав гарненько.
Кирпа
Ба, таки й піду… Може, цей приятель хвалько? Чи не морочить він часом? Щось він мені дуже на хвалька скидається… Чуєш – газету виписує!.. Якраз під шерсть нашому Трошці. Думав – повік я один тут усім миром орудуватиму, аж ні, знайшовся кенкарент!..
Меланія Григорівна
Певно, і гроші даватиме у позику?
Кирпа
Вже ж не без того.
Меланія Григорівна
Може, й за меншого процента, як ми?
Кирпа
Може… Тепер усякі люди трапляються.
(Бере картуза).
Чи не надіть інотову шубу?
Меланія Григорівна
Жарота ж… Може, закусив би асельодочки?
Кирпа
Як вернусь, тоді…
(Пішов).
Меланія Григорівна
От і дав зівка старий! Зовсім парова мельниця була наша, а тепер не наша… Поскупивсь.
Ява З
Трохим
(входе).
Куди це батько пішов?
Меланія Григорівна
Знов пішов, а чому ж не пішли?
Трохим
В вічі – пішли, а заочі – пішов.
Меланія Григорівна
Цебто по-вченому гак? А на мою думку, та навука дурна, – ось що. Батько й мати і в вічі, і позаочі мусять бути завжди однаковими.
Трохим
Однакові ж і є.
Меланія Григорівна
То-то, що однакові. А там в сінях хто ще зостався?
Трохим
Андрій Чабаненко.
Меланія Григорівна
Приніс позику, чи як?
Трохим
Хоче прохать, щоб поборгали.
Меланія Григорівна
(іде до дверей).
Не сподівайся, чоловіче, на борг, краще принеси гроші.
Андрій
(на порозі).
Легко вимовить: принеси. Здрастуйте!.. А де їх тепер взять? Хліб змолотю, продам, тоді й принесу.
Меланія Григорівна
Де хочеш, розстарайся, а на борг, кажу тобі, не сподівайся.
(Зачиня двері. Помовчала).
Завтрукать будеш?
Трохим
Які ще завтруки вигадали? Сніданок нехай би сніданком і зоставався.
Меланія Григорівна
Мені так приятніш. І попадя на сніданок каже завтрук.
Трохим
Як собі хочете. Що ж там є на сніданок?
Меланія Григорівна
Асельодочки. Сьогодні ж понеділок.
Трохим
Так що ж?
Меланія Григорівна
Ми ж понеділкуємо.
Трохим
А мені яке діло до того?
Меланія Григорівна
А спасення душі, хіба не хочеш його заробить?
Трохим
Мені ні од чого спасатись.
Меланія Григорівна
Як то ні од чого? А про те забув, що понеділкуємо ми ще й за душечку твого старшого братіка, котрий приставився якраз у понеділок, оце скоро піде третій рік… Царство небесне, вічний спокій його душечці. Хай йому на тім світі одверзуться врата раю.
Трохим
Одверзуться чи ні, а як я ні в чім не согрішив, то й не маю рації поститись.
Меланія Григорівна
Тобто ти вважаєш себе безгрішним? А скільки разів чернички, що заходили до нас з монастирів, та всякі богомоли казали, що кожен з нас грішен за весь мир хрещений?..
Трохим
А вони звідки знають це?
Меланія Григорівна
Вони чують од затворників та од схимників.
Трохим
Вони так балакали з затворниками та схимниками, як я з китайським царем. Що я по совісті роблю, те не гріх, а що проти совісті – гріх. Проти совісті я ніколи нічого не вдіяв, то й не грішний.
Меланія Григорівна
Це так по-вченому?
Трохим
Коли б оце яєшня або ковбаса з капустою, то я їв би!..
Меланія Григорівна
Та борони боже! Батько як почує про це, то підніме таку бучу!..
Трохим
Щоб батька не гнівить, то можна й не казать йому про це.
Меланія Григорівна
Ні, не хочу, бо боюсь гріха!.. Може, ти лагодишся і в петрівку скоромне їсти?
Трохим
А їстиму. І в спасівку їстиму…
Меланія Григорівна
І в спасівку?!
Трохим
У солдатах я їв скоромне круглий год. Тільки перший та останній тиждень великого посту постять, та й то не всі.
Меланія Григорівна
От бузувіри!.. А що піп тобі на це скаже?
Трохим
Нехай, собі, що хоче, каже.
Меланія Григорівна
Він на тебе покуту накладе.
Трохим
А я на його.
Меланія Григорівна
Що-о?.. На попа?
Трохим
Атож. Хіба попові дозволено курить? А він куре. Хіба йому можна у карти грать? А він грає. Учора у старшини до світа грав у стуколку… Та й багато дечого піп робе, чого б не слід йому робити… Краще буде, як він мене не чіпатиме, а я його….
(Помовчав).
Позичили батько Кузьмі гроші?
Меланія Григорівна
Либонь.
Трохим
Знов за такі ж проценти, як і перш?
Меланія Григорівна
Авжеж.
Трохим
Це ж шкуродерство! От за це слід покуту накласти. Коли б я був попом – привселюдно соромив би таких, не давав би причастя!..
Меланія Григорівна
І батькові?
Трохим
Шкуродерові та здирщикові!.. Ось де, мамо, гріх, тяжкий гріх, незамолимий!..
Меланія Григорівна
Хіба ми не купили двох посрібляних ставників? Не купили аж трьох корогов?.. А невгасима лампада? А на новий дзвін не пожертвували ми аж двадцять цілкових?..
Трохим
А потім всі ті гроші хіба ви не забрали процентами з голоти?..
Меланія Григорівна
А по-твоєму, треба позичать без процентів?
Трохим
Іменно так і треба. Коли я маю, то повинен позичить тому, котрий не має.
Меланія Григорівна
То так можна скоро й самим до злиднів дійти.
Трохим
Ні, так можна других од злиднів порятувать. Колись ми вже балакали з вами про це, та товку з того не вийшло, то й тепер не варт перетовковувать… А ось що, мамо – поможіть мені умовить батька, щоб дав мені грошей на вчення, поїду довчатись.
Меланія Григорівна
Що-о? Куди тебе понесе? 23-й рік, женитись давно пора, а ти вчитись, неначе маненький!.. Хіба у таких літах вчаться?
Трохим
Вчаться. Є такі, що цілий вік вчаться.
Меланія Григорівна
Та то ж, мабуть, божевільні.
Трохим
Хай батько дасть мені карбованців з чотириста, доки я підготовлюсь, бо, певно, цілий рік доведеться зубрить… А потім я піду на свій хліб.
Меланія Григорівна
Що це ти, що це? Чотириста рублів? Мало ще переплатили за тебе в регальне?..
Трохим
Ну, так що?
Меланія Григорівна
А товк який вийшов?
Трохим
Об цім краще помовчать.
Меланія Григорівна
А казала старому: оддай Трошку до бурси, досі вже був би дияконом, коли не попом. Не послухав – оддав до регального… Що з того, що ти скінчив регальне, які ти маєш одзнаки?
Трохим
А вам яких одзнак треба?
Меланія Григорівна
А таких, що вже висвятився б на диякона та оженився б… Он у Ракитного, у різника, що в городі, три дочки, як пави, котру схотів би, ту й висватав: п’ять тисячів грошей і сто десятин землі… Далі висвятився би в попи.
Трохим
А далі і в протопопи?
Меланія Григорівна
Іменно. А нам яка честь була б. Та ще коли б у нашім селі був за диякона… Ох, господи! Всі люди слухали б, як ти посеред церкви: "Паки й паки!.." Всі дивляться на тебе та хрестяться!..
Трохим
А далі?
Меланія Григорівна
Що ж далі?
Трохим
Та й я ж вас питаю: що ж далі?
Меланія Григорівна
А далі… Господь благословив би діточками, я тішилася б онуками… А то й помру, не діждавши онуків…
Трохим
А ще що?
Меланія Григорівна
Чого ти присікався: "Ще що, ще що?" Чого ж тобі ще треба?
Трохим
Нічого.
Меланія Григорівна
Авжеж…
Трохим
(регоче).
От щастя змалювали! Таке вже щастя, про яке ні в казці сказать, ні пером списать: "Посеред церкви: паки й паки!.."
Меланія Григорівна
А як підеш кадить по церкві, то скільки щоразу грошей понаскидають у жменю?..
Трохим
Ага-га, от-от-о!.. Аж ось він – край щастя, якраз за хвоста його вхопили!..
Меланія Григорівна
Кожного разу жива копійка, жива нажива!..
Кирпа
(входить гнівний, погрожує в повітря кулаком).
Я тобі дамся взнаки!
(Веде за руки Яшку).
Ява 4
Меланія Григорівна
На кого це ти? Хто тебе зневажив?
Кирпа
(до Трохима).
Чуєш ти, скажи отій твоїй приятельці, що я її провчу!
Трохим
Котрій? У мене тут приятелів чимало.
Кирпа
Вчительці!
Меланія Григорівна
Знов согрубила тобі?
Кирпа
Як вона посміла вигнать Яшечку із школи? Не поніма хіба, що то мій син? А що мій син, то то не яка-небудь мужва… Її батько мугиряка, і вона така ж мугиряка, а мої діти – купецькі діти!..
Трохим
Мабуть, Яшка пустував у школі, мішав вчитись другим, вона й звеліла йому вийти геть.
Яшка
Я не пустував.
Трохим
Ні? А урок сьогодні ти знав?
Яшка
Авжеж…
Трохим
А що було задано з арихметики?
Яшка
Що?.. Той… табличка… множення…
Трохим
І ти вивчив?
Яшка
Авжеж…
Трохим
Всю табличку?
Яшка
Авжеж…
Трохим
А скільки буде п’ятю шість?
Яшка
Га?
Трохим
Не чуєш? Скільки, питаю, буде п’ятю шість?
Яшка
П’ятю шість?.. Скільки буде? Той…
(Дивиться на стелю).
Трохим
Бачите, як він вивчив? В суботу ти в школі був?
Яшка
Авжеж.
Трохим
І в п’ятницю?
Яшка
Авжеж…
Трохим
А вчителька казала, що ти не був.
Яшка
Був…
Трохим
Максим бачив тебе в суботу і в п’ятницю в лозах.
Яшка
Бреше Максим.
Трохим
Бреше?
(Глянув у вікно).
Ондечки, до речі, і Максим
(Гука в двері).
Максиме, а йди сюди!
Ява 5
Максим
(на порозі).
А чого вам?
(Входе).
Трохим
Ти бачив в суботу до обід Яшку в лозах?
Максим
Авжеж бачив: і в суботу, і в п’ятницю… Везу воду од колодізя, дивлюсь – що воно щулиться в наших лозах? Придивився, аж то він. Я й почав зорить за ним. Дивлюсь, – школярі біжать вже із школи по хатах, тоді і наш Яшка вийшов із лоз та й іде до хати…
Яшка
Брешеш!..
Максим
Треба б було взять тебе за руку та й привести до хати, тоді не було б "брешеш"…
(Пішов).
Кирпа
Так ти, шельмо, збрехав мені?
(Кидається до Яшки).
Трохим
Не бийте його, тату. Стривайте-бо! Краще звеліть, щоб він після обід зараз сідав за книжку та, доки не вивчить уроків, щоб не смів і з місця зрушитись. Він тільки й дожида, щоб ви його поскубли, а потім мати пожалують, він пообіда та піде на вгород, а там до ставу брьохатись; потім почвала на бахчу – та так і тинятиметься до вечора… А завтра знов те ж саме…
Кирпа
(до Яшки).
Садовись вчитись!
Трохим
Пошлю записку до вчительки, спитаю, який на завтра урок.
(Пішов у другу кімнату).
Кирпа
(до Яшки).
Зараз мені садовись за книжку!..
Яшка
(плачучи йде в другу кімнату).
Все вчись та вчись!..
Меланія Григорівна
(услід Трохимові).
Трохим тямущий-таки, здорово вчений!..
Кирпа
Отакої! На що вже писар волосний, з понятієм, отже позавчора Трошка обчеркнув кружало на столі крейдою, потім чирк сюди, чирк туди… Губами щось побемкав і зараз вищитав… "Єжели, – каже, – тривголник та квандрат та прикласти до…" От забув, як він сказав, до чого прикласти… Так, каже: "Як прикласти, то й получиться"… Знов забув, що получиться… У, здорово поніма!.. Писар мізкував-мізкував, а далі й каже: "Да, ви вєрно перелічили, тільки іншим способом і швидше, ніж я!.."
Меланія Григорівна
Ну, а як там з паровою?
Кирпа
Ходять по вимбарях, розглядають всякі снасті, причандали; лічать, приціняються… Проспали ми парахвію!..
Меланія Григорівна
Шкода-шкода!
(Помовчала).
Завдав мені урока Трошка, та не знаю, як тобі й сказать… Та чи й казать ще?.. Не знаю, з якого боку й балачку почать!..
Кирпа
Починай, з якого хочеш, тільки швидш, бо не люблю я, як ти почнеш іноді розмазувать…
Меланія Григорівна
Вже й розмазую?..
Кирпа
Не такі часи тепер, треба ловить уремня за хвоста, щоб не випорснуло з рук, як Тимохвійова парова…
Меланія Григорівна
То вже казатиму прямо. Трошка просить, щоб назначили йому копитали, хоче їхати нібито довчатись…
Кирпа
Чому довчатись? Мало ще вчений?
Меланія Григорівна
І я йому казала: женитись пора!.. А він таки своєї: довчатись…
Кирпа
То я мушу на його всі копитали потратить, а другі ж як? Яшка, Хросічка, Митька?.. Та ще ж і не кінець, ще ж сподіваємось… А там, може, ще та ще?…
Меланія Григорівна
Рублів, каже, чотириста.
Кирпа
Що-о? Чотириста?!
Входить Трохим.
Тобі чотириста рублів?
Трохим
Певно, цілий рік доведеться готовитись до екзамену. Три годи я промаклачив: перший рік не попав через велику конкуренцію, потім довелось солдатчину одбувать…
Кирпа
Ти ж збирався у лавці торгувать?
Трохим
Збирався, але при інших умовах.
Кирпа
При яких?
Трохим
Не пам’ятаєте хіба?
Кирпа
Щоб я не брав ніякого бариша?.. Що ж то за торговля, що то за кумерція?..
Трохим
А інакше я не згоден.
Кирпа
Ти згоден, щоб я ішов на розорення?..
Трохим
Ви не хочете так, як я, а я не можу так, як ви.
Кирпа
Доки громаду збирав до лавки та промови читав, то тоді й кортіло торгувать; а як стало не можна, то вже й годі?..
Трохим
Може, й так.
Кирпа
Не може, а вєрно так. Приятелі усякі наїздили, оратори, белькотали про всяку всячину, торочили ні се ні те, доки доторочились до краю.
Трохим
Та й ви ж слухали те торочіння?..
Кирпа
Одним ухом слухав, а другим випускав.
Трохим
Я пам’ятаю, що дечому ви сприяли, а де з чим і цілком згоджувались.
Кирпа
Як люди, так і я… Хто тоді не сприяв, хто не згоджувався?.. І піп, і старшина, навіть і сам земський… Думалось, що до діла добалакаються… Тепер воно все змінилось, повернуло назад, стало бить, і нам треба понімать…
Трохим
Тобто вертать назад? Куди вітер подмухнув, туди й ви носа повернули?
Кирпа
Авжеж… Щоб, бува, проти вітру нежита не схопить. Громадський розум – великий розум; а я що один проти громади?.. Я за людьми, нічого вихоплюватись…
Трохим
А я так не можу.
Кирпа
Не можеш? Хіба не знаєш, куди запроторюють тих, що не можуть?
Трохим
Знаю. Але ні назад, ні за вітром я не поверну.
Кирпа
Вольному воля…
Трохим
Дайте мені чотириста рублів, зділайте милость! Або позичте мені, опісля зароблю – оддам вам.
Кирпа
Одумайся, парубче. Куди ти сунеш свою голову? Кого не спитай, всі кажуть, що ти багато вже вчений!..
Трохим
Я більш всіх знаю, чого мені бракує.
Кирпа
І я знаю: тюрми!
Трохим
Пословиця каже: "Од суми та од тюрми не зарікайся…"
Кирпа
Може, хочеш навчитись бомби робить?
Трохим
Я їх вмію робить.
Кирпа і Меланія Григорівна
(з жахом).
Вмієш?
Трохим
Не святі ж горшки ліплять. Я ж служив в артилерії…
Меланія Григорівна
Може, вже й робиш бомби?
Трохим
Навіщо пустословить? Кажіть, позичите мені грошей?
Кирпа
Не дам і не позичу! Женись – дам, може, й дві тисячі, може, й більш. Женишся на такій, котра нам до мислі, – дам ще більш!..
Трохим
Воно не штука прикинутись слухняним і вчинити по вашій волі, а потім покинуть жінку – тепер подекуди так і роблять, – забрать гроші та й гайда. Доганяй вітра в полі!.. Тільки що в мене інша натура: я не хочу ні собі, ні другій людині світ зав’язувать і вас не хочу заморочувать, я хочу прожить вік правдою, через те і просю: дайте мені грошей або позичте.
Кирпа
Знов кажу: не дам і не позичу!..
Трохим
Значить, це й кінець балачці?!
Кирпа
Оце їй і край!..
Трохим
Буду шукать служби, піду у найми, зароблю грошей, а таки вчитись поїду.
(Пішов).
Кирпа
З богом, Парашо, коли люди трапляються.
Меланія Григорівна
Ходімо ж завтрукать.
Кирпа
Який там завтрук, либонь обідать вже пора?
(Дивиться на часи).
Авжеж, пора.
Пішли в другу кімнату.
Завіса