Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Дія третя

Марко Кропивницький

Обстановка першої дії.

Ява 1

Старшина і Меланія Григорівна.

Старшина

Довго ж нема з города Тихона Митровича, а мені ніколи… Уремня, вірите, летить так, як полова за вітром, і не зоглянешся, як вже й вечір…

Меланія Григорівна

Осудовисько!.. Покликали на суд ще й в город… Мало тут сорому завдав земський, що за якусь, звиніть, нечупайдливу вчительку, за якесь сміття присудив на місяць в острог, – чого доброго, ще й там присудять?..

Старшина

Не дольжно буть… Як то можна, щоб такого знаменитого, можна сказать, першого на всю округу суб’єкта та щоб присудили?.. Єто не хвасон!.. А вчителька нехай начувається!..

Меланія Григорівна

Це земський присудив Тихона через те, що він не поїхав до його проздравить з менинами… Казала: їдь та проздрав… Їздили ж ви і писар?

Старшина

Точно, що їздили і проздравили, і нас попоштували вином, дорогим вином… Коли б поїхали Тихон Митрович, і їх попоштували б вином… Треба було поїхать.

Меланія Григорівна

Авжеж.

Старшина

Нас чимало там з’їхалось старшин та писарів, сказать, суб’єктів десятка зо два, і всіх поштували дорогим вином…

Меланія Григорівна

Адже ж і Музиченко їздив?..

Старшина

Точно, що їздив, тільки не в нашій кумпанії… Мабуть, не діждусь Тихона Митровича? Так ви перекажіть їм, щоб небезпременно пожалували на менини, і понімайте так, що без їх мені й менини не менинами стануть… Нащот же того, щоб проздравить, то, пожалуста, хліба не приносьте, бо хлібів і без вас нанесуть, а краще канхветів, пряників, ріжків, горіхів… От коли б ще були палцини… ух і здорово люблю палцини!..

Меланія Григорівна

Та вже не сумлівайтесь, ми порядок знаємо і соблюдаєм повсігда…

Старшина

Ну да, бо ви люди порадошні… А варення у вас нема? У нас тільки і є вишньове…

Меланія Григорівна

Є малинове…

Старшина

Ото-то!.. Саме моє любиме!.. Принесіть і варення малинового. І з тим до свиданія. Ждемо вас обох на обід, чуєте? Морожене буде!..

Меланія Григорівна

Молозиво? Хіба у вас корова отелилась?

Старшина

Ні, морожене… Тут у нас проявився один поварчук, так він може… Скажіть Тихонові Митровичеві, що без їх мені всі прочі суб’єкти, скільки б їх не було, все рівно, що без надобності. Ще раз до свиданія!

(Почоломкавшись, пішов).

Меланія Григорівна

Не поїхав Тихон до земського, а Музиченко їздив, земський і до його вже заїздив і чай у його пив…

Ява 2

Андрій Чабаненко

(на порозі.)

Здрастуйте!.. Нема ще Тихона Митровича?

Меланія Григорівна

Нема. А що, приніс позику?

Андрій

Еге ж, приніс… а де я візьму?

Меланія Григорівна

Розстарайся.

Андрій

А де я їх розстараюсь?

Меланія Григорівна

Де хочеш. Он піди до Музиченка.

Андрій

Не позича.

Меланія Григорівна

Ти ж почім знаєш?

Андрій

Кидались до його за позикою, так він каже: я не процентщик… Тільки тим, котрі у його служать, позича без проценту.

Меланія Григорівна

Певно, за вигоду?

Андрій

Без нікоторої вигоди. Котрий служить у його скільки годів і він його добре зна, такому позича; потім дає якісь копійки од заробітку… Хвалився один, котрий у його служив ще тоді, як держав він у оренді млини на Осколі, п’ятий би то год у його при цім ділі знаходиться, – так каже: "Іноді з копійок маю на місяць карбованців два, а бува й більш…"

Меланія Григорівна

Це щось нове, нечуване!.. Ти часом не п’яний, що таке верзеш?..

Андрій

Це істинна правда.

(Помовчав).

Зділайте милость, поборгуйте до спаса. Підуть оце ярмарки, то я продам дещо з худоби і оддам, єй-єй, оддам!..

Меланія Григорівна

Бачиш, який ти!.. Тобі поборгували на місяць, ти знов одпрошуєшся… а прийде спаса, знов проситимешся.

Андрій

Принесу, єй-єй, принесу, розстараюсь!.. Занедужав був… А знаєте, як злидень занедужав, то йому не можна лягти та гоїтись, – він мусить через силу вставать та робить; або ж як ліг, то зразу й помирай, бо чим довш хирітимеш, тим більш наплодиш злиднів…

Меланія Григорівна

Інші хоч половину поприносили, а ти ані рублика.

Андрій

Нема, хоч задушіть, хоч заріжте – нема!

Меланія Григорівна

А позавчора бачили тебе біля монопольки п’яного… Кажуть: аж хитався!..

Андрій

Вже й п’яний!.. На півбутилки ледві розстарався, вже й п’яний… Не горілка мене хитала, а лиха недоля!..

Меланія Григорівна

Та ти на слова бойкий!.. Замість того щоб складать копійку до копійки…

Андрій

Е, слухайте! Воно легко повчать, та не легко сповнять. Хіба у мене душа з лопуцька – не хоче того, що й людська?

Меланія Григорівна

Отже краще не базікай, а йди та пошукай на оддачу!

Андрій

Це ваше таке останнє слово?

Меланія Григорівна

Іншого слова нема у мене задля тебе. Іди собі!

Андрій

Нема? Ну що ж, розоряйте, цінуйте, грабуйте!.. І де ті палії вештаються, що скрізь палять, а отаких іродів і не спалять!

(Пішов).

Меланія Григорівна

Як? Що ти сказав?

Андрій

(за дверима).

Те, що чула!

Меланія Григорівна

Постривай же! Скажу я на тебе старшині і писареві, вони тебе викурять з села!.. Скажу, щоб завтра ж тебе записали у приговор!..

Ява З

Трохим

(входе).

Здрастуйте. Батька нема ще дома?

Меланія Григорівна

Нема.

Трохим

А як ваше здоров’я? Фрося казала, що ви слабували?

Меланія Григорівна

Вже вичуняла… певно, твоїми молитвами.

Трохим

Гніваєтесь на мене? Тобто мені не жаль вас?

Меланія Григорівна

(помовчала)

Їздив на суд?

Трохим

Чого б я туди поїхав? Сохвія Станиславівна устранила мене.

Меланія Григорівна

А коли б не встранила, то ти казав би на суді проти батька?

Трохим

Казав би все те, що чув і бачив.

Меланія Григорівна

Стало бить, обвинуватив би батька?

Трохим

Як батько винен, то його суд сам обвинуватив би, а на допросі сказав би, кажу знов, все, що чув і бачив.

Меланія Григорівна

Проти батька?

Трохим

Я цього не зрозумію ніяк, що означа: "проти батька?"

Меланія Григорівна

Не розумієш? Розумієш ти добре!

Трохим

А я вам кажу, що не розумію. Суд розбирає лихий вчинок і обвинувачує того, котрий його вчинив, – чи то батько, чи дядько, чи брат, чи сват…

Меланія Григорівна

Однаковісенько?.. Ух ти, безсовісний!.. Невдячний!..

Трохим

Взяли собі якусь привілегію користатись тим, що вони батьки, кривдить дорослих дітей, знущатись над ними, зневажать, бити, з двору вигонить, як червиву собаку; а діти повинні не тільки скорятись мовчки і терпіти наругу, а ще й почитувать й шанувать їх, бо вони батьки…

Меланія Григорівна

Авжеж… Так воно здавна ведеться.

Трохим

Не кожну давнину годиться поважать. Якесь умопомрачення!.. Батько на моїх очах зневажив людину, неповинне образив, а я мушу казати, що нічого не бачив і не чув? Бо то батько. Так по-вашому?

Меланія Григорівна

Іменно.

Трохим

Ні, це абсурд!

Меланія Григорівна

Що-о!

Трохим

Чепуха, ось що! Таке, що й купи не держиться!.. Не всякого батька можна поважать. Котрий батько клопочеться біля дітей, викохує їх, виховує, піклується за ними – той виповня свій батьківський обов’язок і такого не можна не шанувать. Коли ж, маючи достатки, заступа шлях своїм дітям, не дає їм допомоги осягнуть розумом більш знаннів, щоб вони потім змогли прийти на підмогу тим людям, котрі не мають сили сами здобуть ту освіту; коли він вигоне своїх дітей або примушує скорятись своїм химерним витівкам, то за віщо ж такого батька шанувать? Ви дивитесь на своїх дітей, як на підданих, рабів, невольників… а треба поводитись інакше…

Меланія Григорівна

Як же то інакше? Вчи, вчи матір на старості, повчай!..

Трохим

Доки діти малі, їх слід батькам повчать, виховувать, доводить до розуму; а коли вони зростуть, батьки повинні дать їм волю жить власним розумом. Коли я дорослий і мій розум веде мене на широкий шлях освіти і розвою, то хіба ви повинні заступать мені шлях?! "Сиди, мов, тут, не смій нікуди рипатись!.. Хіба я недоумок, що ви нехтуєте моїм розумом і потужуєтесь скорить під свій?.. Сами ви і батько в вічі мені кажете, що я розумний і більш вашого вчений. За що ж наступаєте мені на розум? Це якась самодурість!.. Хіба воно повинно так бути?

Меланія Григорівна

Наші батьки так нас виховували і нас повчали так виховувать своїх дітей.

Трохим

Одначе ж ви не послухали ваших батьків: вони не оддавали вас ні до гімназії, ні до реального; а ви мене оддавали в реальне, а Фросю лагодитесь оддать у гімназію… Ведіть же те виховання і до кінця в такім напрямку; звертать ні набік, ні назад годі… Але це діло ми ще довго будемо з вами пережовувать, та не пережуємо… А ось що, ось зачім я до вас прийшов… мій хазяїн хотів теж прийти, щоб побалакать з батьком… А побалакать неодмінно треба, щоб уберегтись од лиха… Так чуєте, ось яка штука; умовте ви батька, щоб він не збільшував оренду на землю; хіба його розорить те, як він візьме карбованцем дешевше на десятині?.. Закупив кругом землі і щогоду підніма ціну на оренду; він же цим прямо знищує народ… Тепер проміж людьми шириться ремство. Чули ви, що подекуди коять з тими, що тиснуть людей?.. Краще б не накликать того лиха вам!..

Меланія Григорівна

Яке там ремство, хто це тобі казав?

Трохим

Я до людей ближче стою, ніж ви; до мельниці заходять усякі люди, і гомін лихий все збільшується…

Меланія Григорівна

Це ти чи не хочеш навернуть нас на розум твого хазяїна?.. . Ой-ой-ой, який розумний!.. Ач, завів моду якийсь спочивок давать прикажчикам у лавці, – в неділю та в празники; робочим теж якісь там вільготи… Прямо балує, псує народ!.. О, що воно загуркотіло?

(Дивиться у вікно).

Батько приїхав… Коли не хочеш з ним зустрічатись, то йди через мою кімнату та там у вікно вилізь…

Трохим

Ні, я вікнами ще ніколи не лазив і не полізу.

Ява 4

Кирпа

(входить з шубою на руці).

А, дорогий гість, несподіваний!.. Садовіться, зділайте милость!..

Трохим

Ми й постоїмо. Ви натомились в дорозі, то вам годиться присісти.

Кирпа

Я знаю добре й сам, що мені годиться! Мені годиться зараз вигнать тебе з дому, – ось що!

(Вішає шубу).

Трохим

Я до матері прийшов, а мати тут така ж хазяйка, як і ви; вона мене до цього часу не вигонила, і доки не гнатимуть, я зостанусь.

Кирпа

Я тут старший, і моя у всім воля!..

Меланія Григорівна

Тобто, проживши з тобою більш двадцяти п’яти років, я в своїй хаті не маю ніякої волі?

Кирпа

(здивовано)

Це ж що таке? Що це за словеса, що це за глаголи, відкіля вони?

Меланія Григорівна

Ти не чув ще таких глаголів од мене?.. Коли тобі не болить, то ти не можеш так зробить, щоб і в мене не боліло!..

Кирпа

Ви як же це, вже змовились проти мене?

Трохим

Ніякої змови не було та й не буде. Навіщо та змова? Я прийшов провідать матір, бо чув, що вони занедужали…

Кирпа

Ти не лікар.

Трохим

Я син.

Кирпа

Чудовий син, на радість всьому мирові!..

Трохим

Годі… я не хочу вас дратувать, прощайте.

Кирпа

Ні, постривай!..

Трохим

А чого ще?

Кирпа

Поглузуй з батька, що його й з’їзд присудив на місяць в тюрму!..

Меланія Григорівна

(сплеснула руками).

Присудив?!

Кирпа

Ну, регочи ж!

Трохим

Не реготать, а сумувать треба; і не над тим, що присудив з’їзд, а над тим, що як то інший чоловік може іноді запалитись сліпою злістю до того, що ні в чім не повинну людину топче в болото, зневажа, опаскуджує неприємними речами! Аби тільки догодить своїй дикій помсті, він радніший розчавить живу людину, в багнюку затопить!

Кирпа

Стало бить, я винен?

Трохим

Кругом.

Кирпа

А вона?

Трохим

Ні в чім не повинна, ані на волос!.. Після того скандалу, який ви вчинили, я присогласив Яшку розказать все по правді. Він признався, що сам роздряпав собі ухо, бо думав таким вчинком збавитись од вчення… Збалували ви здорово Яшку, от що. Я його почав соромить і довів до того, що він гірко заплакав і дав слово більш ніколи такого не робить… Ви повірили Яшці і заплямили прилюдно чесне ім’я тієї людини, котра надрива грудину по цілим дням, вдовбуючи в голови таких лоботрясів, як наш Яшка, знання, щоб розбудить їх розум і навернуть його на путь добра та чесної праці.

Кирпа

Годі, годі!.. Виходить, – як не крути, як не верти, кругом винен я?

Трохим

Діло мов на долоні, навіщо ж ще питать?

Кирпа

Тобто ніякий аблакат не виправить мене?.. А я думаю, що ти брешеш!..

Трохим

Ні, діло ясне.

Кирпа

Так?.. Я винен?.. Ах, ви ж праведні душі!.. І мати праведна, і синочок, присвятились обоє!..

Трохим

Годі, тату, вигадувать!.. Бо коли вже діло піде на витівки, то ще хто його зна, хто з нас кого зажене на слизьке!.. Не до речі ці вигадки та витівки…

Кирпа

А що ж до речі?

(Наступа на його).

Кажи, що до речі?

Трохим

Чого ви на мене наступаєте? Чи не хочете схопить за чуба або вдарить? То я вас упереджаю: не наважайтесь того робить, бо я можу забуть, що ви мені батько!

Кирпа

Що ти сказав?

Трохим

Я бачу, що нам сьогодні вже з вами не порозумітись. Краще одійти од гріха… Прощавайте!

(Хутко пішов).

Кирпа

Під три чорти!..

Меланія Григорівна

Перестань вже лютувать, заспокойся… Діло є!

Кирпа

Заспокоїтись?..

(Довго ходе по хаті).

Яке таке діло?

(Сів)…

Меланія Григорівна

Як побалакав Трошка, так як належить, по серцю, то вже й я бачу, що не так ми поводились з нашими дітьми…

Кирпа

Не так? А як же по-твоєму? Ану-ну, що ви там вдвох вмудрували?

Меланія Григорівна

Навіщо ми його оддавали в регальне?

Кирпа

Не слід було оддавать, це правда.

Меланія Григорівна

То-то, що правда…

Кирпа

Ну, далі!

Меланія Григорівна

А коли оддали, то треба й далі вже так…

Кирпа

Як?

Меланія Григорівна

Не так, як зараз, а інак.

Кирпа

Але як же, як?

Меланія Григорівна

Та що ти мені баки забиваєш: як та як?

Ява 5

Музиченко

Здравія желаєм!.. Давненько не видались!..

(Чоломкається).

Здоров’ячко ваше як?

Кирпа

Та… нічого собі.

Меланія Григорівна

Так собі поживаємо… по-божому…

Музиченко

Що це ви, сусіде, ніби стурбовані чимсь?

Кирпа

Ба, таки стурбовані.

Музиченко

Може, я не в свій час, що й сідать не кажете?

Кирпа

Та, положим, сідайте… Прийшли довідатись, чи скоро мене посадять в тюрму?.. Потерпіть, ще не скоро…

Музиченко

Ні, я не об тім… Я до вас по ділу та ще й не по абиякому.

Кирпа

Може, хочете другого сина переманить до себе? Так малий ще…

Музиченко

Балачка ваша не до речі. Хіба я вашого сина переманив?

Кирпа

Скажете: ні?

Музиченко

Ви вигнали його з дому, він прийшов до мене і сказав, що поступив би на службу до машини. Розговорились, повів я його на мельницю, повів до машини… виявилось, що він тямить діло…

Кирпа

Ще б такий не тямив!

Музиченко

Я й прийняв його.

Кирпа

А я не прийняв би, а вигнав би в шию. Коли він пішов супроти батька, то такому слід в зашийок надавать і вигнать геть!..

Музиченко

І довести до того, що, може, і руки наклав би на себе?..

Кирпа

Нехай наклада!..

Музиченко

Ні, я так не вмію. Ви довели сина до півшляху і кинули його на роздоріжжі: іди, мовляв, куди очі втраплять… Як так з дітьми поводитись, то навіщо їх і плодить?

Меланія Григорівна

Правду, правду кажете, сусіде!

Кирпа

(передражнює її).

"Правду, правду"! Ще й ти почни каркать, гаво!..

Музиченко

Отака сімейна, дружня розмова! Не сподівався я!.. Хотів я побалакать з вами про людське ремство, хотів остерегти вас, щоб, бува, не зчинилась лиха несподіванка, од котрої і вам не гаразд буде та й нам не з медом… Бо, звісно, товпа, як хвиля морська, – її не одіпхнеш і не одвернеш, все, що зустріне на путі, – злиже…

Кирпа

Що це ви мені торочите!.. Не морочте голови!..

Музиченко

Мабуть, краще зроблю, як піду од вас.

(Встав).

Кирпа

Я вас не заохочую сидіть.

Музиченко

Не багато ми з вами солі з’їли…

Кирпа

Потому, що ви мене розорили!..

Музиченко

Що таке?

Кирпа

Ограбували мене!

Музиченко

Що це ви, чи ви при своїм умі?

Кирпа

Я хотів купить парову, а ви перебили!..

Музиченко

(дивується).

Я цього й не чув!..

Кирпа

Було б спитать! Я завів здавна лавку, а ви й собі. Ач, який канкарент з’явився!..

Музиченко

То ви хочете хліб їсти, а другі нехай їдять полову та висівки, – так би то по-вашому? Закупили навкруги землі та й тиснете людей! Хотіли б все село закупить!.. Ви вже й церкву закупіть та оддавайте в оренду, як колись ляхи робили!.. Бачу, що тепер не треба вже нам вкупі і трьох пудів солі їсти!.. Тепер і я вас побачив наскрізь!..

(Хутко пішов).

Кирпа

Господи, допоможи мені мого ворога знистожить!.. Ну, я ж не я буду!..

Меланія Григорівна

Годі вже, бога ради, вгамуйся!..

Кирпа

Так-то і вгамуєшся… Фу, аж душно стало!..

(Розв’язує косинку на шиї).

Де вода?

(Бере графин з водою і ллє собі воду на голову).

Меланія Григорівна

Старшина приходив, кликав в гості, його жінка менинниця.

Кирпа

Сьогодні?.. Ага-га, так, так…

Меланія Григорівна

Щогоду ходили на менини, хіба не підемо сьогодні? Може, з старшиною порадився б, як прикрутить ворогів? Він чоловік розумний…

Кирпа

(витира голову рушником).

Охолодився трохи…

Меланія Григорівна

Прохав, щоб хліба не приносили, а канхветів та варення малинового.

Кирпа

Та то вже щогоду так… Канхветів не бери дорогих, а перемішай: хунт таких, що по тридцять п’ять, а хунтів зо три дешевеньких; гості здебільшого будуть такі, що їм аби солодке…

Меланія Григорівна

Казав, що ждатимуть з обідом; а обід буде надвечір, як у земського… Молозиво буде.

Кирпа

Мороження, а не молозиво… Я їв, як давали обід справникові. Надівай сьогодні, до речі, рутонду.

Меланія Григорівна

Ай справді, я її ще й досі не міряла; як купив, все висить на кілочку.

Кирпа

Одягайся ж та й рушимо… По дорозі зайдемо в лавку…

Меланія Григорівна

(пішла в другу кімнату).

Я зараз.

Кирпа

(вийма гаманець і ліче гроші).

Малувато грошей. Треба взять ще з півсотні, бо, певно, гратимем у стуколку… Піду в гості та хоч трохи заспокоюсь. От анахтеми, бузувіри!..

Меланія Григорівна

(входе в ротонді).

Щось неначе мені тісно в йому, у ротондові, та й довге яке…

Кирпа

ІБо не звикла до ції одежі, а треба привикать.

(Пішов у другу кімнату).

Меланія Григорівна

Якось ніби незручно… Ану, гляну на себе у дзеркало.

(Іде, спотикається на полу і пада).

Отакої!.. От тобі і не підіймусь… Защіплено скрізь… Тихоне! Тишко!.. А йди мерщій сюди!..

Кирпа

Чого ж це ти качаєшся по долівці?

Меланія Григорівна

Упала та й не піднімусь… Защепнуто…

(Тихон підводе її).

Хай їй враг!.. Треба спершу навчитись, як у ній ходить… роздягнусь…

(Роздягається).

Кирпа

Не навчишся вже… Нехай, мабуть, висить на кілочку, доки Хрося підросте…

Меланія Григорівна

Краще надіну бурмус…

(Роздягнулась).

Ява 6

Яшка

(не бачачи батька, вбігає, стрибаючи верхи на паличці).

Ну-ну, не басуй!..

Кирпа

Так, так… Це ти так вчишся? А урок знаєш?.. Табличку множення вивчив?.. Так ти мені набрехав на вчительку? Табличку множення, питаю, знаєш?

Яшка

Авжеж знаю…

Кирпа

А скільки п’ятю шість?

Яшка

Скільки?.. Звісно… Тридцять вісім.

Кирпа

А подай, стара, щоти, я вищитаю… Як тільки ти збрехав, то я спишу на тобі всю табличку.

Меланія Григорівна подає щоти.

Ява 7

Фрося

(вбігає).

А там до нас ідуть люди, сила людей!..

Кирпа

А чого їм треба?

Меланія Григорівна

(наслуха).

Та як лементують!..

Чутно гомін, що все збільшується.

Фрося

Ой мамочко, я їсти хочу!

Меланія Григорівна

Там у тій кімнаті візьми в шахві, є два бублички.

Фрося пішла.

Чи ти бачиш, старий, яка юрба?..

(Дивиться у вікно).

Кирпа

(дивиться у вікно).

Справді!.. Попереду Андрій Чабаненко, Василь Шаповал, Дмитро Горголя, Семен Дудка…

Яшка крадькома зника.

Меланія Григорівна

Всі ці приходили сьогодні поодинці. Тільки Матвій Жученко й приніс, та й то не всі, – половину, а другу половину помінився оддать після спаса.

Кирпа

Але чого вони так галасують?.. Це вони за оренду прийшли, сьогодні строк… Я неначе почував, що добром діло не владнається, і переказав до урядника, щоб надвечір прибув з кількома стражниками на всякий случай…

Меланія Григорівна

З лихим заміром вони прийшли, з паліччям!.. защепнути двері.

(Защіпа двері).

Казав же Трохим…

Кирпа

А де мій алірвер?..

(Бере із столу револьвер).

Знов Яшка повистрелював всі заряди!.. От проклятущий хлопчисько!.. Ну, постривай же, спишу я тобі і табличку, і заряди… Де це мої заряди?

Чути стукіт у двері.

Нема ні одного!..

Меланія Григорівна

А хто там грюка?

Кирпа

Ні, осьдечки два знайшов!..

(Заряджа револьвер).

Тепер готово. Хто там торга дверима?

Голоси

Адже ж не спите, чого ж замкнулись?

Кирпа

А хто мені може веліть: коли замикатись, а коли ні?

(Одмика двері).

Чого вам треба? Пожалуста, не всі входьте в хату, долівку забрудните.

Народ

Слуги ваші причепурять знов…

Ява 8

Андрій

(за ним ще кілька чоловік).

Ще раз здрастуйте!

(Другі теж здоровкаються).

Як же воно буде наше діло?

Кирпа

Яке діло?

Андрій

Нащот землі.

Меланія Григорівна

Він похвалявся сьогодні підпалить!..

Кирпа

Оцей? Позику знаєш, а на оддачу не дбаєш?.. А в приговор ти не хочеш ускочить?..

Шаповал

Ми не согласні платить по дванадцять за десятину, такого заведення ніде нема!..

Кирпа

А в мене є. Я не примушую вас, не хочете платить по дванадцять – не платіть; шукайте собі в другім місці дешевше.

Андрій

Легко сказать: шукайте.

Шаповал і другі

Де її шукать, ту землю?

Андрій

Поблизу тут нема таких земель.,.

Шаповал

Всі близькі землі у ваших руках.

Кирпа

Було б вам купить ці землі.

Андрій

Купить?.. А за які копитали?

Шаповал

Коли б було знаття, що земля так раптом піде вгору, голови і тельбухи треба було позаставлять та купить.

Кирпа

Було б догадатись та сягнути розумом далі свого носа!..

Андрій

Дай мені копитали, то я сягну розумом і через море!..

Шаповал

А без копиталів чортового батька сягнеш!.. Одно тільки й бачиш перед очима, що свою убогу нивку, отам всі твої думки і сподіванки, далі очей і не зведеш.

Андрій

Як же воно буде, кажіть?

Кирпа

Я сказав своє слово.

Андрій

Не буде менш?

Кирпа

Ані на копійку!

Андрій, Шаповал і другі

(загомоніли).

Чуєте, люди добрі? Чуєте, громадяни? Хоч здохни, хоч сказись, а давай йому дванадцять!..

Старик

(виступа наперед).

Тихоне! Зведи очі до неба!.. Ось я перед тобою, товариш твого батька покійного. Ти ж наш, твій же батько був такий же мирянин, як і ми… Повинен же ти тямить, як гірко той шматок достається… Ти розбагатів, протисся тепер між купців, совісті цілком позбувся і бога забув!..

Кирпа

Що ти мені прийшов сюди акахвисти читать, чи як?

(Тихо до жінки).

Гукни у вікно на Максима, нехай хутчій коняку запряже та до вікна під’їде…

Старик

(повернувся до людей).

Нема у Тихона ні сорому, ні честі!.. Певно, доведеться, люди добрі, такого акахвиста вчинить, що запрягаймо плуги та їдьмо орать: нехай суд нас розсудить, скільки належить платить… Коли у Тихона нема правди, то треба її десь шукать, десь вона є-таки!..

Андрій

Нам без землі однаково пропадать!..

Шаповал і народ

Коли пропадать, так пропадать гуртом!..

Андрій

Ще ж, люди добрі, мусимо і про позичку обміркувать. Переплатили ми за позику силу процентів, чи не пора не платить? Проміж людьми тямущими чутка така йде, що платить не слід… Пам’ятаєте, як торік один ораторь казав про це? Тихон Митрович теж слухав його промову, та на той час прикусив язика… Я радю так: нехай Тихон зараз спише на бомазі тим, котрі йому винні…

Народ

А хто ж йому не винен?

Андрій

Ну да. То нехай спише, що дає одстрочку без процентів.

Народ

Це було б гаразд!

Кирпа

Одстрочку та ще й без проценту? Ач, який гористий вишукався, достометний нотарус!.. Вам користь, а мені вбиток!..

Шаповал і народ

Давайте нам зараз таку бомагу, пишіть!..

Андрій

Беріть пір’їну та чорнильницю та й пишіть, пишіть зараз!..

Приступають до його.

Кирпа

Ну-ну, не насувайтесь! Назад!.. Оце бачите?..

(Показує револьвер).

Всіх перестреляю!..

Андрій

Як перестреляєш?

Шаповал і народ

Всіх стрелять?.. Хіба можна?.. Ач, який стрілець!

(Потиху насуваються).

Кирпа

(одступа назад, ховається в другу кімнату і замикається).

Не підступайте, кажу вам!.. Єй-єй, стрелятиму!..

Меланія Григорівна

Побійтесь бога, люди добрі, що це ви затіваєте?.. Зупиніться!.. Дайте йому подумать!.. Може, він і згодиться на інші умови!.. Хіба можна так налопом?..

Ява 9

Трохим

(хутко протискається проміж людьми, за ним вчителька і Музиченко).

Що це ви, люди добрі, затіваєте? Голів вам своїх не шкода чи острогу забажалося?.. Хіба насильство законом дозволене?.. Ви, обурені помстою, йдете на беззаконний вчинок, а про сім’ї ваші забуваєте?.. Покидаєте їх на поталу та наглу смерть?.. Доки гнитимете по острогах, ваші діти пухнутимуть з голоду…

Народ

Діло дійшло до нікуди!..

Трохим

Втихомиртесь! Дозвольте мені з батьком переговорить, я певен, що діло уладнається…

(Стука в двері).

Тату, одчиніть!.. Впустіть мене!..

Народ

Ще й замкнувся!..

Меланія Григорівна

Тихоне, одчини-бо. Ото, неначе злякався!..

Фрося

(одчиня двері).

Татко полізли у велику скриню та й не озиваються!..

Трохим і Меланія Григорівна хутко йдуть у другу кімнату.

Не підперли ляди, а вона важка, упала їм на голову, мабуть, здорово забила, бо аж присіли… Я на їх гукаю, а вони держать повну жменю грошей і мовчать.

Трохим

(стурбований).

Панове громадо! Нещастя сталось – батька убила ляда од скрині!..

Меланія Григорівна

Ой боже мій, боже мій!.. Рятуйте мене, сиріточку безталанну!..

(Плачучи, схиляється до стола. До неї підійшла Сохвія Станиславівна).

Сохвія Станиславівна

Заспокойтесь, Меланіє Григорівно!.. Не вбивайтесь!..

Трохим

Розходьтесь, люди добрі, по хатах; дайте нам опорядить батька в божу дорогу, а тоді буде проміж нами людська розмова…

(Підходе до матері).

Заспокойтесь, мамочко!

Музиченко

А що та розмова буде не така, яку ви щоразу чули од покійного, то я вам в тім порукою!

Сохвія Станиславівна

І я, люди добрі!..

Музиченко

Я хоч недавно тут оселився, але декотрі з вас знають, що я свого слова не пускаю на вітер. Моє слово тверде, і те слово вам в поруку за Трохима Тихоновича!

Ява 10

Урядник

(за ним кілька стражників).

Што за сходка? Чого сюди забрались?.. Геть з хати!..

Народ розходиться.

Обступить там во дворе, штоб нікоторий не втьок!..

Трохим

Батько вас, до речі, викликали; вам доведеться завірить факт його смерті.

Урядник

Убили?..

Трохим

Сам себе стратив… власною необережністю!.. Він там…

Ідуть у другу кімнату.

Завіса спадає