3.05.1898 р. До Михайла Коцюбинського

Шановний добродію Михайло Михайловичу!

Один мій знайомий, маючи думку видати книжку про "дівочу долю", як вона вимальовується у різних наших письмовців, дав мені продивитися свою працю. Продивляючись, я перше всього наткнувся на Вашу "Харитю". Прочитав я її та и нестямився!.. У такій невеличкій приповісті та такого багато сказано! Та як сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком; невеличкими, домірними нарисами, що розгортують перед очима велику – безмірно велику – картину людського горя, краси світової, виявляють безодню глибину думок, таємні поривання душі, забої невеличкого серця!.. Та так тільки справжній художник зможе писати!

Несказано зачарований Вашою "Харитею", я почав розпитувати своїх знайомих: де се взялося таке добро на нашій убогій ниві? Давно я нічого не читав такого доладного і з таким смаком. І довелося ж, добродію, спекти мені доброго рака, як знайомі вказали, що ще в 1895 році, поміж другими метеликами, що випускає Чернігів на всю Україну, – з’явилися Ваші оповідання. Зараз побіг я до книгарні і зараз же купив собі Ваші твори, де, окрім "Хариті", прочитав і "Ялинку", і "Маленький грішник", і "П’ятизлотник".

І все то-то – щире золото, все то-то – само життя, оброблене в невеличкі рямці дотепною рукою мастака-художника. Спасибі Вам, добродію, велике спасибі за ті несказано любі та милі хвилини, які довелося мені пережити, читаючи Ваші талановиті утвори. Пошли Вам, щасна доля, вік довгий та доброго здоров’я, щоб Ви і надалі змогли працювати на нашій рідній ниві, множити і засівати те добре насіння, яке Ви подали до сього. Плодіть, добродію, і засівайте найбільше, я певний, що з того засіву будуть колись великі жнива задля нашого рідного краю.

Прийміть же, добродію, від Вашого побратима щирий привіт і гарячу подяку за ті невиразно чарівничі хвилини, що – кажу – довелося мені пережити, читаючи Ваші високоталановиті утвори.

До Вас душею і серцем прихильний

Панас Мирний.

Р. S. Може, Ви знайдете зайву часину і коли-небудь обізветесь до мене, то пишіть по такому адресу: "Полтава, Казенная Палата. Афанасию Яковлевичу Рудченко". Скажіть мені: може, ще де надруковані Ваші утвори? Як би мені хотілося перечитати все, що Ви досі написали і надрукували; більше сього – бажалося б знати Ваші думки, що Ви ще наміряєтесь витворити, та цього можна сподіватись тільки тоді, як нам ближче познайомитися доведеться.

Примітки

Листування Панаса Мирного (14 його листів зберігаються у Чернігівському державному літературно-меморіальному музеї М. Коцюбинського, №№ А-2031 – А-2044) з Михайлом Коцюбинським (9 листів – див.: Михайло Коцюбинський, Твори в шести томах, т. 5, Вид-во АН УРСР, К., 1961) охоплює період 1898 – 1904 рр. Листи Панаса Мирного вперше опубліковано в «Науковому збірнику за рік 1924», стор. 179 – 193. Подається за автографом (Чернігівський державний літературно-меморіальний музей М. Коцюбинського, № А-2031).

Один мій знайомий… – очевидно, В. П. Горленко.

…купив собі Ваші твори… – очевидно, йдеться про видання: «Харитя. Ялинка. Маленький грішник. Оповідання», Чернігів, 1895. та «П’ятизлотник. Оповідання Михайла Коцюбинського», Чернігів, 1895.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 431 – 432.