Дума про Гайявату

Г. Лонгфелло
переспів Панаса Мирного

Примітки

Вперше надруковано в уривках (заспів і І, III, IV, X, XIX, XX та XXII пісні) в альманасі «На вічну пам’ять Котляревському. Літературний збірник», К., 1904, стор. 439 – 466 під загальною назвою «Декілька пісень про Гайявату». Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 5, № 236).

Це перший в українській літературі переклад славнозвісної поеми Г. Лонгфелло. Працюючи над «Думою про Гайявату», Панас Мирний за підрядник використав відомий переклад І. Буніна «Песнь о Гайавате» (1896, друге вид. 1898), звіривши його з оригіналом.

Перші згадки про роботу Панаса Мирного над перекладом зустрічаємо в листі В. Горленка до письменника від 5 грудня (23 листопада) 1899 р. В грудні того ж року В. Горленко запитував Панаса Мирного: «Кончили ли «Песню о Гайавате»?», а 2 лютого 1900 р. він дає уже перший відгук про працю Панаса Мирного: «Гайавата» очень хорошо выходит» (Див.: Євгенія Рудинська, Листи Василя Горленка до Панаса Мирного. 1883 – 1905, К., 1928, стор. 67).

Софія Русова згадувала:

«Саме тоді він був захоплений перекладом Гайявати. Він був страшенно скромна людина, але видно було, як йому приємно, що нам подобається його переклад. А що Оп[анас] Як{ович] не був певний у своєму знанні англійської мовн, то ми вмовилися привести до нього Короленка, що дуже радо згодився познайомитись з таким талановитим українським романістом. Він взяв з собою текст поеми Лонгфелло і уважливо слухав переклад в мистецькому читанні Мирного. Мені аж днвно було бачити, як наш шановний письменник боявся критики Короленка, але, крім похвали, не прийшлося йому нічого чути, хіба дві-три поправки в перекладах індіянських виразів» (Софія Русова, Мої спомини. – У кн.: «За сто літ», кн. 3, 1928, стор. 182 – 183).

Подається зa автографом.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 99 – 259.