3.11.1905 р. До Бориса Грінченка
| 1905 р. 3 листопада. Київ |
Високоповажний Борисе Дмитровичу!
Д. Череповський показував мені кілька листків «Досвітніх огнів», вже надрукованих. Там є 13 авторів, що писали живими новими формами народної мови. Ви вже позмінювали їм цей, ця і т. д. на сей, ся, мені і т. д. Авторів скрізь в Європі видають так, як вони писали, і нікому на думку не приходе зміняти їх та й заднім числом, як робить от, приміром, «Вік», а переднім числом німці то зміняють старих авторів – для народного читання, бо народні книжки – це все одно, що учебники, в котрих доконешно треба приспособляюсь до школярів.
Доходе черга до моєї «Баби Палажки». Прошу Вас не змінять її в правопису, і нехай присилають мені коректуру, щоб був на ній мій підпис для типографії, бо я піду в типографію, і як буде листок надрукований не по-народному, я не дозволю печатать. Череповський стоїть за народну мову, як і я. Він плате гроші на видання, ми, автори, даємо свою працю дурно, без плати, а ви в тій праці проводите свою й галицьку стародавню правопись, так робе й «Вік», так робе Петербурзьке «общество», що на чужий кошт проводе свою галицьку тенденцію й дає для українського народу щось галицьке. Це не педагогічно.
Як напечатаете мою «Бабу Палажку» старим правописом, то це буде ще один терен на моїй стежці, як читали мені на ювілеї в адресі од студентів академії. «Вік» покидав вже доволі мені цього останнього терну. Буде вже з мене! Ви в правопису пішли за старими письменниками. Я вкупі з Старицьким, Кропивницьким, Карпенком, Кримським, Мирославським, Коцюбинським і т. д. пішов за народною мовою. Вам так припало до вподоби, нам інакше, і ми держимось своїх поглядів та пересвідченнів. Ви вволяєте свою волю, але зоставляйте й нам нашу волю й не підводьте нас під себе чи під галичан. В інших «збірниках» друкують же авторів, що пишуть і так, і інак, та й нічого, нікому не шкоде.
Само по собі, що Череповський не хоче викидать з «Збірника» «Баби Палажки», та він і має резон. Через те-то я й прошу прислать мені коректуру.
Шануючий Вас І. Нечуй-Левицький.
Примітки
Подається вперше за автографом (ЦНБ, ф. III, № 38349).
«Досвітні огні» – збірка поезії й прози до читання й декламації. Упорядкував Б. Грінченко, вид. Є. Череповського, К., 1906. Тут уміщено оповідання І. Нечуя-Левицького «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти».
Мирославський – Мирославський-Винников К. П. – український драматург і театральний діяч.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 456 – 457.