10.12.1905 р. До Панаса Мирного
| 10 студня 1905 p. Київ |
Високоповажний Афанасій Яковлевич!
З дорогою душею я пристану до редакції «Рідного краю». В нас в Києві д. Чикаленко теж думає видавать український журнал. Але він становить за редактора Єфремова. А я вже добре знаю і Єфремова, й Грінченка, й Лотоцького, котрі заводять в нас правопись галицьку, а українські народні форми мови наважились викинуть – навіть в книжках для народу, ще й напихать мову часом чисто польськими словами й падіжами (в життю – в житті; помешканнє, польське, значить – квартира…) Вони йдуть в мові не за нашими класиками, не за Шевченком, а за галицькими поганенькими газетками: певно, так дуже вразила їх ця новинка!
Але діло в тім, що в мене є готова вже повість «Неоднаковими стежками» і драма про Виговського, повість така завбільшки, як «Над Чорним морем». Не ввійде вона в маленькі зшитки-номери, бо займе багато місця. Якби ви видавали журнал щомісячними книжками, то вона б змістилась. В кожному разі я можу посилати вам дрібні речі з свого давнішого зшитку і статті, так сказати б, чи полемічні, чи бібліографічні, або й інші.
Добре зробите, коли будете держаться сільської простої мови, бо… літературна, книжна мова з новими словами, та й ще й галицькими, може одіпхнуть од нас широку публіку, навіть налякать… «Вік» повидавав галицьких авторів, не підправивши чудної мови. А з публіки мені дехто каже, що тих книжок читать не можна і що українофіли видають ці книжки, певно, тільки для себе…
Будьте ласкаві, держіться форми живої народної мови, ставте цей, ця, оце, мині і т. д., як ставе д. Шемет в «Хліборобі». Щасти вам, боже!
З щирим поважанням зістаюсь
Ів. Нечуй-Левицький.
P. S. Цензура пустила мою етнографічну статтю в передньому слові до 1-го тома, котрий оце зараз друкуватиметься.
В «Оповістці» редакції теж єсть полонізм: «Оскільки ми можемо», що перейшов з галицьких книжок, треба б сказать: на скільки або просто – скільки. В «Хліборобі» трапляється предлож[ний] пад[еж] польський: в життю, в 19 століттю (в житті, в 19 столітті). Я радив би редакції не заводить апострофів галицьких, як завів їх «Хлібороб»: б’є, з’їзд, з’їзді. Це дуже чудно для публіки. Чом би не ставить після согласних в слитних предлогах: ь, й; бьє, зйізд, зйїзді або зьизді?
Примітки
Подається вперше за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 11, № 14).
«Рідний край» – український щотижневий громадський і літературно-науковий журнал. Виходив у Полтаві (1905 – 1907), Києві (1908 – 1914) і Гадячі (1915 – 1916).
…д. Чикаленко теж думає видавать український журнал. – Йдеться про літературно-мистецький журнал «Нова громада», що виходив у Києві в 1906 р.
Шемет Володимир Михайлович (1873 – 1933) – український громадсько-політичний діяч. Редагував газету «Хлібороб», що виходила у Лубнах в 1905 – 1906 рр.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 457 – 458.