19.06.1874 р. До Миколи Лисенка

Шановний Николай Віталійович!

Послухавши Вашої ради, я оце на селі, в (під Білою Церквою), почав лібретто, записавши з уст бабів і дівчат обряд весілля і весільні пісні.

Обряд дуже драматичний, багатий, і не дасть заснути публіці, тільки прийдеться змінити його тим, що молодий і молода мусять співати на своєму весіллі та щось робити. Solo будуть для молодої, молодого, дружка, молодої двох братів; дуети – для батька, матері, молодої й молодого, двох свашок. Можна звести голоси в квартети і т. д. Хори дружок і бояр то співають нарізно, то разом і вміїдуються в цілій дії в інші співи. Я починаю дію тим, що дружки вбирають гільце й співають:

Благослови, боже,

Пречиста госпоже!

І отець і мати!

Своєму дитяті

Се гілечко звити,

Сей рід звеселити.

Батько й мати обзиваються дуетиком; рід підхоплює хором і т. д.

Про другу дію я говорив з Владимиром Боніфатьєвичем, котрий розказав мені дуже до ладу про вибори і показав малюнки, як стояла на майдані рада. На сцену зараз викличуть старого сивого гетьмана Томиленка, котрому дякують всі, але здіймають з його власть як з старого і починають вибори. Діди показують двох кандидатів: Тетерю й Байду. Перший не пройде… Отут я знов обертаюсь за радою: чи годитиметься для музики вибор невдатний, де голоси стасуються, здезгармоніруються: підкинуть шапки вгору, і не вийде більшість, і вже потім підуть правильні вибори, як Ви писали. Третю й четверту дію я складу так, як Вам сподобалося. Одно, що мене трохи збиває, як епіка, то те, що Маруся Богуславка, ім’ям котрої назветься опера, з’явиться аж у 3-й дії…

Я вже думав, думав, та й не придумав, як би її хоч показати публіці трохи попереду, але прийшлось би вивести на сцену хіба те, як татари беруть її в Богуславі десь коло криниці абощо, так в невеличкій картині. Або чи не виве[с]ти її батька в 2-й дії, на майдані, що він просить козаків за свою дочку Марусю, котру давненько вже взяли татари і продали в Цареград…

1-а дія вся складеться з народних пісень. Для другої дії я познаходив уже в збірниках деякі пісні для арій і, певне, ще знайду багацько пісень козацьких. Але що я робитиму з тими місцями, де треба зложити самому вірші, коли я не зугарен стулити ні одного вірша? Хіба я писатиму прозою, а може знайдеться спасенна душа, що переложить прозу віршами, хоч білими.

Я зоставив комедію і буду працювати коло лібретто. Коли Вам, Николай Віталійович, треба буде, коли у Вас є час працювати, то я б Вам списав хоч весілля і переслав би по Вашому адресу.

Я буду жити у Трушках до 3-го серпня і поїду до Кишинева. Коли ласка Ваша, то пишіть мені вже в Кишинев, в дом учителя Сороки, на Губернській улиці, бо Ваше письмо вже не застане мене в Трушках.

Прощайте, бувайте здорові!

Щасти Вам, боже, у всьому.

Зостаюсь щиро шануючий Вас

І. Левииький.

Примітки

З видатним українським композитором І. С. Нечуя-Левицького зв’язувала велика творча дружба. М. В Лисенко (1842 – 1912) присвятив письменникові «Дві пісні без слів» (Deux chansons sans раrolles) для фортепіано (1878). Найвидатніший же твір І. Нечуя-Левицького – повість «Микола Джеря» (1878) присвячено М. Лисенкові. Листування їхнє повністю не збереглося. Нині відомо 5 листів М. Лисенка (надруковані у вид.: М. В. Лисенко, Листи, «Мистецтво», К., 1964) та один лист І. Нечуя-Левицького, який друкується вперше в нашому виданні. Подається за автографом (Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР, відділ рукописів, ф.36-3/151)

…почав лібретто… – Йдеться про оперету на чотири дії «Маруся Богуславка», надруковану в Києві 1875 р.

…з Владимиром Боніфатьєвичем – Антоновичем.

…як Ви писали… – Лист не зберігся.

…зоставив комедію. – В цей час І. Нечуй-Левицький працював над комедією в п’яти діях «На Кожум’яках», надрукованою в Києві 1875 р.

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 256 – 258.