Чи голосна церква?
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Став у церкві батько з сином,
Церкву вже кінчали:
Засклепили, побілили,
Олтар прибивали.
«Слава богу, – каже батько, –
Спомоглися люди,
Лиш не знати, як то вона –
Чи голосна буде?
Постій хіба, – каже, – сину,
Перед образами,
А я піду та для проби
Свисну за вратами…»
Пішов, свиснув разів кілька,
Назад повертає:
«А що, сину, голосная?» –
Хлопчину питає.
«Голосная!.. – хлопець каже. –
Так і б’є луною!..» –
«Ану ж, – каже, – піди свисни,
А тут я постою…»
«Оце але! – каже хлопець. –
Мали що сказати…
А чи ж то я який дурень
У церкві свистати!»
29 ок[тября 1857].
Примітки
Вперше надруковано І, Франком за копією В. Стрільчевського в ж. «Зоря», 1886, ч. 18, стор. 296. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 19, звор. – 20, і «Співомовки 1861», с. 9, Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 114.