Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Господь дав

Степан Руданський

Варіанти тексту

Пішов козак молодий

В далеку дорогу,

Кинув жінку молоду

Та хату убогу.

Повертає за сім літ,

Хату оглядає,

Дивується сам собі,

Хати не пізнає.

Його хата – як вінок,

Новенька, біленька…

«А звідки то, – запитав, –

Голубко сивенька?»

– Та то, – каже, – господь дав

За твою дорогу!

Козак шапку підійняв:

«Слава, – каже, – богу!»

Входить в хату – скрізь лавки

І столи хороші,

А на столах і лавках

Валяються гроші.

Козак глянув навкруги,

Жінку обіймає,

Поцілував кілька раз.

«Звідки то?» – питає.

– І то, – каже, господь дав

За твою дорогу…

Козак хрест святий поклав:

«Слава, – каже, – богу!»

Коли гляне у куток, –

Аж дітей копиця…

«А то звідки?» – Господь дав!

Каже молодиця.

А той носом покрутив:

«Добрий, – каже, – тато!..

Але, – каже, – на сей раз

Порався багато!..»

14 окт[ября 1859].

Примітки

Вперше надруковано у виданні: «Співомовки Степана Руданського, К., 1880», стор. 52. Автографів два: «Співомовки 1859 – 1860», стор. 5, звор. – 6, і «Співомовки» 1861», стор. 16 – 17. Подається за автографом 1859 – 1860 рр.

У першодруку остання строфа опущена.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 308 – 309.