Молебень

М. О. Некрасов
переклад Михайла Старицького

Сумно в селі у нас, холодно, голодно,

Ранок зажурений, мряка, туман;

Дзвін десь іздалеку стогне неголосно, –

Кличе до церкви селян.

Чується в дзвоні мов влада величная,

Щось-то суворе, святе!

Був того ранку смутного у церкві я,

І не забуду про те.

Всі тут селяни, од старця до молоді,

В землю поклони кладуть,

Господа молять, щоб зглянувсь на голоді,

В груди, ридаючи, б’ють.

Скрухи, молитви такої ще, може,

Зроду ніде я не зрів…

«Зглянься на люд твій окривджений, боже! –

Я мимохіть шепотів:

«Вчуй ти благання гарячі та щирі

Тих, що слугують землі…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Тих, що вік цілий боролись з неволею

Й не подались в боротьбі,

Чули прощання з кріпацькою долею, –

Молимся, боже, тобі!»

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 58 – 59. Друкується за цим виданням. Переклад поезії «» (1877 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 337.