До ***

Маркіян Шашкевич

Мисль піднебесну двигчи в самом собі,

Душу в природи безвісті занести,

Гадкою крепков тьми світа розмести,

Життя кончини подружити обі.

Глянути мирно, що ся діє в гробі,

К радощам вдати, істинним ся взнести,

Радость з тугою в лад миленький сплести,

Милость сосвітну пригорнути к собі;

Хто вміє? хто вдасть? – Ум сильний, високий,

Ум, що го вічна доброта повила,

Ум, що го красна природа зростила,

Ум, яких мало, хотя й світ широкий,

Душа, що в грудях твоїх ся з’явила,

Що мене знова з світом подружила.

Примітки

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 23.

Примітки М. Л. Гончарука

Вперше надруковано в альманасі «Вінок русинам на обжинки». Відень, 1846, ч. 1, с. 80.

Автограф зберігається в ЛНБ, архів М. Шашкевича, п. 1, од. зб. 33.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 549.