Опихане, пане?

Маркіян Шашкевич

При битім гостинці липа зеленіла,

Під липою баба жебруща сиділа.

Дасть хто кусень хліба, то «Отче наш» каже,

Ще й «Богородице», сли платок розв’яже

Хто, з торгу йдучи, і в жменю гріш вложить.

Часом молодухам з бобу поворожить.

Аж глянь! Шляхом дідич суне четвертою –

Гладун, петльованець, кругленький собою,

Як гарбуз, му лице, а руки, як тісто,

Червений, як ридза, під горлом звисисто.

«Гей, бабо! – галасне нероба неробі, –

Чверть проса дарую!» – миттю руці обі

За пояс засунув і поклону ждає.

Ще ж добре, що з лихом в дарунку й не лає.

А баба лінива й на ноги не встане,

З гнізда запитала: «Опихане, пане?»

А пана, як спарив, як лопух надувся,

Сли жар ним накриєш, з надієв минувся.

І баба минулась, не підвела носа,

Не мала ні каші, ні пшона, ні проса.

Примітки Ю. Романчука

Пор. Як. Головацького: Приказочки XIV.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 36 – 37.