Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Історія / Життя і творчість Льва Гумільова / Біографічні відомості про Л.М.Гумільова / Син свого батька

Життя і творчість Льва Гумільова

Біографічні відомості про Л.М.Гумільова

Син свого батька

Жарких М.І.

В 1903 році молодий петербурзький поет Микола Гумільов (1886 – 1921 рр.) познайомився з початкуючою поетесою Анною Ахматовою (1889 – 1966 рр.) [1]. В їхньому короткому й не дуже щасливому шлюбі в 1912 році народився син Лев [2]. Він не став поетом-акмеїстом [3], як його батько та мати, натомість зумів стати дуже визначним природознавцем, творцем нової моделі всесвітньої історії.

Микола Гумільов, Анна Ахматова та Лев. 1915 р.

Малюнок 1. Микола Гумільов, Анна Ахматова та Лев. 1915 р.

Чому "зумів стати", а не просто "став"? Це там, на Гнилому Заході, все просто: схотів стати науковцем – і став. А в колишньому Советському Союзі все було непросто. По-перше, в 1921 році петроградська ЧК [4] розстріляла його батька – звісна річ, без будь-якої провини з боку останнього. Що значить бути сином репресованого – ніхто, окрім колишніх радянських людей, не може собі уявити. Це щось на кшталт природженого гріха, який не можна нічим спокутувати і який назавжди відкидав людину в другий сорт. Якщо таким людям таланило отримати вищу освіту, то це виключно через більшовицьку безгосподарність: дітей благонадійних батьків було так мало, що ними не можна було заповнити всі посади, і тому доводилось допускати туди дітей неблагонадійних і навіть самих неблагонадійних.

До 1929 р. він жив разом з бабусею Анною Іванівною Гумільовою (до 1918 р. – в селі Слепнево біля Бежецька, в 1918 – 1929 рр. – у Бежецьку), навчався в школі у Бежецьку:

"Вони не голодували, хліб був. Але вже картопля із лляною олією здавалась ласощами" [Варустин Л., с. 7; ЭС, с. 12].

Мати відвідувала його двічі, у 1921 і 1925 роках. Під час приїздів до Ленінграда він зупинявся у родичів А.І.Гумільової [Варустин Л., с. 6 – 7; Лукницкий П.Н. Из дневников и писем. – "Воспоминания об Анне Ахматовой", М., 1991 г., с. 147].

Влітку 1929 р., закінчивши дев’ять класів школи у Бежецьку, він переїздить до матері в Ленінград:

"Обставини загибелі його батька створювали ускладнення для продовження навчання. За допомогою брата [Миколи] Пуніна, Олександра, Льва Гумільова влаштували до школи, де той був директором" [5].

Десятий клас школи він закінчив у Ленінграді в 1930 р. Спробував поступити на німецьке відділення педагогічного інституту, але до іспитів його не допустили за класовим принципом: дворянське походження та відсутність трудової біографії [6]. І от перші чотири роки після закінчення школи Лев Гумільов працює чорноробочим – заробляє "пролетарську біографію". В цей час його більше захоплювала поезія. П.М.Лукницький записував у своєму щоденнику (21.06.1926 р.):

"Я наводив такі приклади з моїх розмов з Льовою, що проти них не можна було заперечувати, що в 15-річному віці так відчувати вірші, як Льова – незвичайно!

АА розмірковувала – потім: 'Невже буде поет?'

АА хотілося, щоб Льова знайшов достойними своєї фантазії предмети, що його оточують, і Росію. Щоб не пірати, не давні греки фантастичними образами приходили до нього… Щоб він міг знайти фантастику в плакучій вербі, в березі…" [7]

- тобто мати не хотіла, щоб син повторив поетичний шлях його батька. В листі до М.Л.Лозинського 19.10.1933 р. вона пише:

"Син Лев переклав вірші і мріє показати Вам свій переклад. Дозвольте Льву приїхати до Вас у зручний для Вас час і поговорити з Вами".

З цих коротких свідчень я виводжу, що на той час вправи з поезії розглядались як цілком поважне заняття, як майбутня професія. Однак Лев не став поетом. Можливо, він зрозумів, що на цьому шляху він завжди перебуватиме в тіні батьків. До своїх власних віршів він ставився дуже суворо й ніколи – наскільки мені відомо – сам їх не публікував [8]. Один з них, написаний 1936 р., носить дуже характерну назву "Історія" [текст: Р, с. 342]. Свої віршовані переклади давніх поетів він уміщував у своїх наукових працях, подекуди навіть не зазначаючи, що переклад виконано ним самим. Так чи інакше, саме на початку 1930-х років відбувалось самовизначення Льва як історика.

Етапи свого пролетарського життя Гумільов докладно розповів у бесідах з Варустіним: спочатку він працював сторожем у трамвайному депо. Навесні 1931 р. він поступив в геологічну партію і влітку того року працював в експедиції на хребті Хамар-Дабан, що біля Байкалу. В 1932 р. він поїхав до Таджикистану як лаборант загону паразитологів у комплексній експедиції Академії наук; приїхавши до Таджикистану, він посварився з начальством і влаштувався малярійним розвідником в Дангарі [9]. У Таджикистані він познайомився з цікавою й високоосвіченою людиною – Аліфбеком Хийшаловим,

"вченим ефталітом-памирцем, який одержав подвійну освіту: він пройшов навчання в ісмаїлітського 'пира'-старця, а потім курс в Сталінабадському педагогічному інституті" [ЭС, с. 14; Р, с. 369].

Це знайомство справило сильне враження на Гумільова, причому не тільки як поштовх до вирішення ефталітської проблеми [ЭС, с. 14]. Мені здається, що внаслідок цього знайомства Гумільов зацікавився питанням про роль ісмаїлізму в житті мусульманського суперетносу (він вважав цю роль дуже визначною), а через приклад ісмаїлізму він прийшов до поняття антисистеми, яке відіграє важливу роль в його етногенетичній концепції.

Л.М.Гумільов. Фото 1930-х років

Малюнок 2. Л.М.Гумільов. Фото 1930-х років

Влітку 1933 р. він працює в археологічній експедиції Г.А.Бонч-Осмоловського, яка досліджувала палеолітичну стоянку Аджи-Коба у Криму, а після її закінчення (тобто восени 1933 р.) влаштувався на роботу в Геологічний інститут АН СССР. У грудні 1933 р. Гумільова вперше заарештували. Це сталось на квартирі арабіста Ебермана, з яким Гумільов обговорював свої переклади арабських віршів. Чекісти прийшли по господаря, а заодно прихопили й гостя. Гумільова відпустили через 10 днів.

В 1934 р. він поступає на щойно відкритий історичний факультет Ленінградського університету – у віці, коли інші студенти його закінчували [Варустин Л., с. 11, 14].

Влітку 1935 р. він бере участь в археологічних розкопках М.І.Артамонова на хозарській фортеці Саркел на Дону [ОХ, с. 166]. З цього часу розпочалась його довга дружба та співпраця з М.І.Артамоновим, його зацікавлення хозарською проблематикою.

Примітки

[1] В молодості вона була українкою і мала прізвище Горенко; Ахматова – її поетичний псевдонім, який став і її прізвищем.

[2] Біографічних праць про Л.М.Гумільова на початку моєї роботи на було; в 2000 р. вийшла цінна книга С.Лаврова – про неї нижче. Біографічні відомості про нього можна знайти в дуже скупих згадках у працях самого Л.М.Гумільова та в біографіях Анни Ахматової, з них я користувався цінною книгою англійської дослідниці Аманди Хейт (Хейт А. Анна Ахматова: поэтическое странствие; дневники, воспоминания, письма А.Ахматовой. – М.: Радуга, 1991 г. – 383 с.), щоденником Л.К.Чуковської (Чуковская Л.К. Записки об Анне Ахматовой. Т. 1: 1938 – 1941 гг. – Нева, 1989 г., № 6, с. 3 – 74; № 7, с. 99 – 153) із змістовною біографічною довідкою про Л.М.Гумільова (с. 63). В цій довідці згадується робота Е.М.Герштейн, спеціально присвячена історії звільнення Гумільова, але я нею не зміг скористатись. Дуже цінною є біографічна стаття, написана Варустіним на підставі бесід з Гумільовим ("Повода для ареста не давал…" / С Л.Н.Гумилёвым беседует Л.Э.Варустин. – Аврора, 1990 г., № 11, с. 3 – 30; далі скорочено: Варустин Л.); вона висвітлює період до 1956 р. Місцем народження Льва інколи подають Царське Село. Це неправильно: Гумільов з Ахматовою тоді жили в Царському Селі, але народився Лев у пологовому будинку в Петербурзі (Лукницкий П.Н. Acumiana. – Париж: YMCA-PRESS, 1991 г., т. 1, с. 74).

У 2000 р. була надрукована книга проф.С.Б.Лаврова "Лев Гумилев. Судьба и идеи" (М.: Сварог, 2000 г. – 406 с.). Я її не бачив і ніколи не зміг би нею скористатись, якби добрі люди не розмістили у вебі її копію (на сайті ). На цьому сайті взагалі є ціла маса корисних і цікавих статей про Льва Гумільова і його творчість.

Користуючись книгою Лаврова, я не ставив собі за мету вибрати звідти максимум інформації; вона для мене – тільки одне з джерел. Тим, хто хоче знати про Льва Гумільова більше, я рекомендую прочитати цю книгу повністю. Але читаючи Лаврова, слід пам’ятати, що він – російський імперіаліст, і для нього утворення незалежної України – гірше ножа гострого, тому що псує всі його "геополітичні" побудови, за якими Росії випадало б панувати над усім світом. І справді, є якась фундаментальна несправедливість у тому, що росіяни відкрили "геополітику", а користатись її плодами і панувати над усім світом випало Америці…

[3] Від грецього кореня "akme", що означає вищу ступінь чогось, походить назва поетичної течії та науковий термін Л.М.Гумільова "акматична фаза", походження якого я довго не міг зрозуміти.

[4] ЧК – "Чрезвичайная комісія", злочинна комуністична терористична організація.

[5] Хейт А., с. 96. Подана в неї дата – 1928 р. – неточна; правильна дата – літо 1929 р. (Варустин Л., с. 8).

[6] Варустин Л., с. 9. Дворянство його було мнимим (це з’ясовано в книзі С.Б.Лаврова, розділ 2): батько його не був дворянином, а тільки любив зватись ним; і сам Лев так інколи звався, що, як бачимо, не лишилось без наслідків. У 1935 р. його виключили з університету через оце "дворянське походження"; у 1938 р. під час слідства в його анкеті проставлено – "з дворян" (Головникова О., Тархова Н. "И все-таки я буду историком!" – Звезда, 2002 г., № 8, с. 114 – 135. Я користувався веб-копією: ; далі скорочено – Головникова О., Тархова Н.).

[7] Лукницкий П.Н. Acumiana. – Париж: YMCA-PRESS, 1997 г., т. 2, с. 192, 196, 197 (додаткові його свідчення про ранні поетичні спроби Льва – т. 1, с. 20; т. 2, с. 188, 190, 191, 193, 240, 338; вони стосуються 1924 – 1927 рр.).

[8] А.Куркчи відзначає: "Його переклади складають дві книги; він приймав участь у більше ніж п’ятнадцяти збірниках поезії" (Куркчи А. Л.Н.Гумилёв и его время. – П94, с. 42); тобто цей аспект творчості Гумільова заслуговує на окреме вивчення. Деякі матеріали для цього зібрані в моєму покажчику праць Л.М.Гумільова в розділах "Поетичні твори" та "Поетичні переклади".

[9] Варустин Л., с. 9 – 11. Дангара, якщо я правильно розумію – місто за 75 км на південний схід від Душанбе.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 4049

Модифіковано : 4.12.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.