Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Історія / Заснування Софійського… / До питання про ревізію дати побудови Софійського собору: техніко-технологічні…

Заснування Софійського собору в Києві:
проблеми нових датувань

До питання про ревізію дати побудови Софійського собору: техніко-технологічні дослідження стародавніх будівельних розчинів

Стріленко Юлія Миколаївна

науковий співробітник НДІ пам’яткоохоронних досліджень
МКТ України, технолог-реставратор,
заслужений працівник культури України

Обгрунтовуючи свою версію дати початку будівництва Софійського собору у 1011 р., Н.Нікітенко наводить такі аргументи:

Но, пожалуй, самыми объективными являются результаты химико-технологических исследований. София – единственный памятник, имеющий фресковую штукатурку, полностью идентичную по своему составу со штукатуркой Десятинной церкви.

Полную идентичность… имеют поливные плиты полов Десятинной церкви и Софии – результаты пектографического [напевно мається на увазі «петрографічного» – авт.] и спектрального анализов глины и поливы плит (Никитенко Н. Святая София Киевская. К., 2008, с. 19).

Незрозуміло, для чого треба тлумачити результати чужих досліджень, які вже давно опубліковані і відомі професіоналам.

Починаючи з 1970 р., в Науково-дослідній лабораторії Українського спеціалізованого науково-реставраційного виробничого управління я започаткувала дослідження складу будівельних розчинів пам’яток архітектури Київської Русі, зокрема, так званих вапняно-цем’янкових розчинів. Зрештою, в соборі було проведено вісім серій відборів проб будівельних розчинів та фрескового тиньку за спеціальною програмою, яку склала заступник директора з наукової роботи НЗ «Софія Київська» І.Ф. Тоцька. На всі основні відбори складено відповідні акти, які зберігаються в архівах заповідника та ДНТЦ «Конрест». Всього досліджено близько 180 будівельних розчинів з різних конструкцій собору (кладка стін, куполів, підготовка під підлоги, фундаменти ін.), 50 зразків фрескового тиньку з різних композицій для порівняльного аналізу, 50 зразків фрескового тиньку для аналізів матеріалів живопису.

У міру накопичення результатів аналізів будівельних розчинів та фрескового тиньку з’явились додаткові можливості використати ці результати з метою порівняння складу розчинів окремих частин Софійського собору та поточнення послідовності його побудови. В процесі аналізів будівельні розчини, тиньки та фрескові тиньки Софійського собору порівнювалися з подібними з Десятинної церкви, Золотих воріт та інших пам’яток того часу.

За результатами цих досліджень вдалося встановити, що в розчинах Десятинної церкви, Золотих воріт з надбрамною церквою Благовіщення, Софійського собору, Михайлівської церкви Видубицького монастиря, церкви Спаса на Берестові цем’янка в заповнювачі принципово відрізнялась від розчинів споруд пізнішого періоду – кінця ХІ, ХІІ і початку ХІІІ ст. Ми назвали цей заповнювач «спеціальним», оскільки він за структурою не мав аналогій з плінфою, яка була застосована в конструкціях мурування.

Таким чином, системні дослідження за розробленою методикою комплексного хіміко-петрографічного аналізу дали цікаві результати – тип заповнювача (подрібненої кераміки) у вапняному розчині київських храмів став датуючою ознакою, яка давала можливість поточнити дату спорудження мурованих об’єктів в межах ХХІІ століть.

Що ж стосується порівняння складу фрескового тиньку з Десятинної церкви та Софійського собору, можна навести витяг з наукової доповіді, яку я спільно з Т.Є. Нестеренко, зробила на Міжнародному симпозіумі з питань консервації каменю, який у 1980 р. проходив у Москві:

1. Применение «специального заполнителя» имеет место в целом ряде каменных сооружений Древнего Киева, относящихся к началу периода каменного зодчества – начиная с Десятинной церкви. Практически полностью идентичны с Десятинной растворы Золотых ворот, включая также фресковую штукатурку.

2. В растворах Софийского собора наблюдается заметная тенденция к появлению крупнозернистого заполнителя, причем доля его постепенно увеличивается при переходе от центрального объема к наружным галереям.

3. Существенное отличие среди всех каменных сооружений Древнего Киева имеет фресковая штукатурка Софии Киевской. Она содержит мелкую фракцию ошлакованного пемзовидного материала силикатного состава с реликтами оплавленных и растрескавшихся зерен кварца, которые образовались в расплавленной глинисто-кремнеземной массе. Количество шлака довольно значительное – до 5% площади шлифа… Наличие в составе шлака оплавленных зерен кварца, участков раскристаллизованного стекла свидетельствует, что эта добавка получена в результате високотемпературного процесса и может представлять собою либо отходы производства смальты, либо оплавленные участки бракованной плинфы. Шлак исполняет роль активной гидравлической добавки к извести, он обеспечивает высокую прочность и долговечность штукатурки, а также является на данном этапе особенностью фресковой штукатурки Софии Киевской.

4. При этом, если в составе строительного раствора в течение строительного периода заметны изменения, то состав фрески одинаков на всем объеме собора – от центра и до наружных галерей. Следовательно, собор строился на протяжении определенного, довольно длительного периода, а расписывался после завершения всего объема, одновременно.

Результати цих досліджень підтверджені фотографіями мікроструктур будівельних розчинів різних періодів, а також – шлаку, який є у складі заповнювача фрескового тиньку Софії Київської (див. ілюстрацію).

Матеріали досліджень були опубліковані в спеціальних виданнях, обговорювались на засіданнях науково-методичних рад науково-реставраційних інституцій, доповідались на республіканських та союзних наукових конференціях. Велику зацікавленість до результатів цих досліджень виявили відомі вчені – археологи, мистецтвознавці, історики М. Холостенко, С. Висоцький, Ю. Асєєв, Г. Логвин, В. Харламов, Г. Івакін, П. Раппопорт, П. Толочко та ін. Майже всі вони були консультантами та учасниками досліджень, бо передавали в лабораторію для досліджень власноручно відібрані проби з пам’яток архітектури доби Київської Русі.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що наявні матеріали техніко-технологічних досліджень спростовують твердження Н. Нікітенко щодо ідентичності розчинів Софійського собору та Десятинної церкви. Аналогія є у Десятинної церкви з Золотими воротами, а Софійський собор щодо фрескового тиньку має суттєві відмінності.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 4105

Модифіковано : 18.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.