Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Історія / Заснування Софійського… / До питання про «ідентичність» складу фрескового тиньку Десятинної церкви і Софії…

Заснування Софійського собору в Києві:
проблеми нових датувань

До питання про «ідентичність» складу фрескового тиньку Десятинної церкви
і Софії Київської

Козюба Віталій Костянтинович

молодший науковий співробітник
Інституту археології НАН України

У зв’язку із бажанням окремої групи працівників Національного заповідника «Софія Київська» (НЗСК) відзначити на національному і міжнародному рівнях у 2011 р. 1000-літній ювілей заснування Софійського собору, постало питання якості аргументації, на яку спираються ініціатори ювілею.

Серед 6-и найголовніших, на думку працівників НЗСК, груп доказів на користь раннього (1011-1018 рр.) будівництва Софії названо «результати лабораторних аналізів складу фрескового тиньку… Десятинної церкви і Софії Київської», які довели, що «за технологічними ознаками фресковий тиньк… обох храмів є повністю ідентичним». Аргумент про тотожність тиньків названих храмів потрапив і до фінального висновку Резюме, який стверджує, ніби «комплексний аналіз епіграфічних та документальних джерел, змісту сюжетів та особливостей стилю мозаїк і фресок Софії, результатів лабораторних досліджень її фрескового тиньку (виділено нами – В.К.) та полив’яних плит підлоги дають змогу датувати собор 1011-1018 рр.» [Цит. з Резюме нової концепції датування будівництва Софійського собору у Києві, представленої доктором історичних наук Н.М. Нікітенко на Круглому столі, якій відбувся у Національному заповіднику «Софія Київська» 4 лютого 2010 р. Цей висновок подається також у численних статтях авторів із Заповідника. Проте питання це не таке просте, як уявляється Н.М. Нікітенко, яка не знає «робочої кухні» цих аналізів і до чого вони відносяться. Існують різні підходи до аналізів та висновків на їх базі, багато нюансів. Нарешті, аналізами виявлено декілька типів фрескового тиньку з Десятинної церкви].

Зупинімося на цьому доказі докладніше. Очевидно, що аналізи фрескового тиньку обох пам’яток повинні виключати елементи випадковості, пов’язані із приналежністю фресок конкретній пам’ятці чи датуванню цього розпису. І якщо з Софійським собором ніяких складнощів не виникає, адже фресковий розпис зберігся in situ, то у випадку з Десятинною церквою ситуація зовсім інша.

Усі фрески, які зберігаються в тих чи інших колекціях (у Києві – Національний музей історії України і НЗСК, в С.-Петербурзі і Новгороді), походять з розкопок Д.В. Мілєєва 1908-1914 рр. і М.К. Каргера 1938-1939 рр. і є рештками руйнації Десятинної церкви, які потрапили до культурного шару. Отже, не можливо встановити, з якої саме частини давнього храму вони походять, адже розбирання давніх руїн та перепланування цієї території у пізньому середньовіччі, функціонування величезного (кілька тисяч поховань) цвинтаря ХVІ-ХVІІІ ст. на місці Десятинної церкви і довкола неї, розкопки 1824-1826 рр. К. Лохвицького і М. Єфімова всієї площі давнього храму призвели до значних переміщень уламків фресок.

Більше того, розташування поруч ще двох монументальних пам’яток Володимирової доби – так званих «східного» і «південного» палаців, ближні до Десятинної церкви кути яких знаходились відповідно всього у 18 і 6 м від неї, взагалі ставить питання про приналежність фресок саме до церкви Богородиці Десятинної. Наскільки відомо, не існує будь-яких прив’язок знахідок фресок з розкопок Д.В. Мілєєва і М.К. Каргера до тих чи інших квадратів розкопів. Іншими словами, ці фрески в певному сенсі є депаспортизованими, без інформації про їх конкретне місце виявлення.

Важлива й інша обставина. Після досліджень Десятинної церкви М.К. Каргером було висунуте припущення, що центральне ядро храму було збудовано при Володимирі Святому в 989-996 рр., а «галереї» (приміщення, що оточували ядро з півночі, заходу і півдня) прибудовано вже при Ярославі Мудрому, про що нібито свідчить повторне освячення храму митрополитом Феопемптом у 1039 р. Отже, у другій половині ХХ ст. (коли, вочевидь, і робились лабораторні аналізи фрескового тиньку Десятинної церкви, на які посилається Н.М. Нікітенко) припускали, що існує два масиви фресок – часу будівництва храму кінця Х ст. і часу його добудови у 30-х рр. ХІ ст. при Ярославі Мудрому. І вже тоді, вочевидь, перед дослідниками повинно було постати питання, які з цих фресок Десятинної церкви порівнювалися із софійськими?

Археологічні дослідження залишків церкви Богородиці Десятинної і прилеглої до неї території, здійснені Архітектурно-археологічною експедицією (кер. – Г.Ю. Івакін) Інституту археології НАН України у 2005-2009 рр., зафіксували нові деталі стосовно давнього храму. Зокрема було з’ясовано, що галереї було збудовано в один будівельний період з ядром церкви, тобто у 989-996 рр. З іншого боку встановлено, що Десятинна церква зазнала значних перебудов у ХІ і ХІІ ст., які, зрозуміло, завершувались повторним фресковим розписом значних площ. Зокрема у 2009 р. біля північно-західного кута храму було виявлено поруйнований блок кладки стіни, вкритий фресковим розписом, дві площини якого сходяться під прямим кутом. Розмір фрески – 48 х 25 х 15 см. Він є найбільшим серед усіх відомих фрагментів розпису храму. За стратиграфією цей уламок розпису потрапив у землю в ХІ ст. Очевидно, саме за Ярослава Мудрого відбулась часткова руйнація храму, що призвело до його перебудови (можливо, був надбудований другий ярус галерей). Підтвердженням цих робіт є 3 блоки кладки з цеглою ХІ ст., виявлені в південній галереї та біля північно-східного кута храму.

Інша масштабна перебудова Десятинної церкви відбулась у першій половині ХІІ ст. Повністю заново було зведено стіни і частково чи повністю фундаменти, прилеглі до південно-західного кута церкви так, що її західний фасад на 1/3 довжини споруджено вдруге. Сліди нової кладки фундаменту (і відповідно – стін) зафіксовано і в північно-західному куті церкви Богородиці Десятинної. Зрозуміло, що після зведення нових стін храму у ХІІ ст. їх знову покривали фресковим розписом.

Таким чином, вивчення залишків фундаментів Десятинної церкви і прилеглих територій засвідчило щонайменше дві великі перебудови храму в ХІ і ХІІ ст., які супроводжувались новими розписами стін. Отже, серед знайдених в різні роки уламків фрескового розпису можуть бути фрески як Х, так і ХІ, і ХІІ ст. Аналіз виявленого у 2009 р. найбільшого уламка, який, за стратиграфією, відноситься до розпису кінця Х ст., поки не здійснено, як і залишку фрескового розпису в південній галереї (внизу кладки хрещатого стовпа), єдиного, що зберігся in situ в Десятинній церкві.

Очевидно, що Н.М. Нікітенко не мала можливості врахувати всі нюанси, пов’язані із історією фрескових розписів Десятинної церкви, інакше б вона не залучала порівняння фрескового тиньку з неї і Софійського собору на підтвердження своєї теорії про спорудження Софії Київської в 1011-1018 рр. Наведений аналіз походження колекцій фрескового розпису з Десятинної церкви засвідчує, що:

1) фрески з розкопок Десятинної церкви Д.В. Мілєєва і М.К. Каргера не мають точних прив’язок свого походження;

2) фрески з цих розкопок не обов’язково можуть належати Десятинній церкві;

3) фрески з Десятинної церкви відносяться як до первинного розпису храму кінця Х ст., так і до його перебудов ХІ і ХІІ ст.;

4) поки що не вивчені характеристики фрескового тиньку кожного з етапів розпису Десятинної церкви Х, ХІ і ХІІ ст., оскільки тільки у 2009 р. отримано надійну дату для одного з фрагментів фрескового розпису;

5) усі аналізи фрескового тиньку з Десятинної церкви попередніх років не можуть бути доказовою базою для хронологічного порівняння, оскільки не відомий час їх створення.

Наведений матеріал об’єктивно засвідчує, що теза про ідентичність фрескового тиньку Десятинної церкви і Софійського собору є передчасною, оскільки фрески Десятинної церкви належать як до кінця Х, так і до ХІ, і до ХІІ ст. і їх хронологічна атрибуція за морфологічними і фізико-хімічними характеристиками на сьогодні не здійснена. Відтак наведений аргумент про тотожність фресок обох храмів є сумнівним і не може залучатись як доказ спорудження Софійського собору у 1011-1018 рр.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 6176

Модифіковано : 18.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.