Функції науки теорії права та держави

Шестопалова Л. М.

Функції науки теорії права та держави – завдання, які вона покликана виконувати, досліджуючи свій предмет. Ці функції визначаються, насамперед, особливостями її предмета та місцем і роллю в системі юридичних і суміжних наук (соціології, політології та інших).

Основні функції теорії права і держави :

Онтологічна функція – встановлення та вивчення основних характеристик і властивостей державно-правових явищ, які досліджуються вперше.

Інтерпретаційна функція – пізнання державно-правової дійсності та її пояснення (тлумачення).

Евристична функція – відкриття нових, раніше не відомих характеристик і властивостей об’єкта, який вже досліджувався раніше, що дозволяє встановити закономірності, властиві державно-правовим явищам у нових соціальних умовах, по-новому поглянути на сучасність, не тільки передбачити майбутнє, а й оцінити минуле.

Методологічна функція – базується на тому загальному положенні, що методологія – теорія, звернена до практики дослідження; проявляється насамперед у тому, що теорія права і держави розробляє методику дослідження державно-правових явищ і формулює систему пов’язаних з ними понять (інститутів), якими послуговуються всі інші юридичні та суміжні науки.

Ідеологічна функція – органічно випливає із самої природи теоретичного мислення і полягає у розробці ідей щодо шляхів подальшого розвитку права та держави, у формуванні образу досконалих феноменів права і держави тощо; полягає у світоглядному призначенні науки, у діалектно-матеріалістичному тлумаченні права та держави.

Політична функція – розробка принципів перетворення, права та держави, їх установ і інститутів на основі пізнання об’єктивних закономірностей суспільного розвитку, а також пізнання перспективних шляхів розвитку права та держави, державного апарату та законодавства, оскільки власне держава є вищим фокусом політичної боротьби (з приводу влади та владарювання), відбивається в правотворчій діяльності та чинному законодавстві, а також почасти в правореалізації.

Системотворча функція – теорія права та держави об’єднує всі юридичні науки в гармонійну пізнавальну систему й визначає інтегральну єдність останньої. Ця функція зумовлена властивостями єдності та диференційованості державно-правової надбудови суспільства.

Практично-прикладна (організаторська) функція – впровадження напрацьованих теорією права та держави положень і висновків у державно-правову практику, в урахуванні її при удосконаленні організації і функціонування державного апарату, в підвищенні якості підготовки нормативно-правових актів та ефективності їх реалізації.

Комунікативна функція – зумовлена предметом теорії права та держави і полягає в тому, що вона слугує “містком” між юридичними та іншими гуманітарними науками: філософією, загальною історією, соціологією, політологією тощо. Це сприяє тому, що теорія права та держави абсорбує в юридичну науку і пристосовує до її потреб новітні досягнення інших галузей знання.

Навчальна функція – теорія права та держави є першоосновною дисципліною в опануванні всіх без винятку юридичних наук. При цьому теорія права та держави викладається в популярній, зрозумілій і доступній формі, спрощеній до рівня можливостей її активного сприйняття особами, що не мають попередньої юридичної підготовки. Вона набуває рис інструменту оволодіння юридичними знаннями. Разом і тим теорія права та держави є складовою завершального циклу дисциплін, необхідних для оволодіння професією юриста, де вивчається в узагальненні та на підставі всіх інших юридичних дисциплін, з урахуванням актуалізації основних проблем і питань сучасного вітчизняного права та держави, в юридичних вишах виноситься на державний екзамен.

Прогностична функція – визначає тенденції розвитку явищ, які вивчаються відповідно до об’єктивних законів їх розвитку; опановуючи закономірності розвитку права та держави, теорія права та держави спроможна не тільки дати пояснення їх минулому і правильно зорієнтуватися у сучасному, а й передбачити шляхи їх розвитку. Це дає їй змогу передбачати можливі наслідки, які можуть настати в державно-правових явищах у результаті змін, що відбуваються у них, або в результаті змін, що відбуваються у пов’язаних з ними суспільних відносинах.