Методи і методологія теорії права та держави

Шестопалова Л. М.

Методологія теорії права та держави – сукупність усіх методів цієї узагальнюючої юридичної науки.

Методи теорії права та держави – прийоми і способи, шляхи пізнання, операції практичного засвоєння дійсності, що їх застосовує теорія права і держави при вивченні свого предмета, тобто загальних і специфічних закономірностей виникнення, функціонування, трансформації та розвитку права та держави, що розглядаються як цілісні і взаємозумовлені соціальні інститути, та пов’язаних з ними суспільних відносин.

Методологія теорії права та держави – складне утворення, що включає систему різноманітних підходів, прийомів і способів, за допомогою яких вона вивчає свій предмет, тобто загальні та специфічні закономірності виникнення, функціонування, трансформації і розвитку права і держави, що розглядаються як цілісні і взаємозумовлені соціальні інститути, та пов’язані з ними суспільні відносини.

Методи теорії права та держави :

– загальнонаукові;

– спеціально- (приватно-) наукові (іноді їх ще називають частковонаукові).

Загальнонаукові методи – прийоми і способи пізнання, які використовуються всіма або багатьма науками;

Приватнонаукові (спеціальнонаукові) методи – прийоми і способи пізнання, які використовуються окремими групами або навіть однією наукою, конкретизують методи більш загальні (загальнонаукові).

Види методів теорії права та держави:

Діалектико-матеріалістичний метод пізнання – передбачає вивчення предмета дослідження не в статиці, а в розвитку, з урахуванням тих факторів і умов, що впливають на його сутність, призначення, особливості, з урахуванням того, що в конкретному випадку предмети досліджень є породженням суспільства, продуктом людських відносин.

Ідеалістичний метод виходить не зі стосунків людей як членів суспільства, а з розуму людини, з її думки.

Метафізичний метод керується сталістю, незмінністю явищ.

Метод аналізу – вивчає юридичні особливості державно-правових явищ, їх класифікацію, а також взаємозв’язок їх з іншими явищами суспільного життя, розчленовуючи феномени на складові і досліджуючи їх специфіку окремо. Доповнюється методом синтезу, тобто висовуванням, продукуванням нового знання про предмет у цілому.

Порівняльний метод – забезпечує процес встановлення і фіксації відношень тотожності, подібності, протилежності, розбіжності в державно-правових явищах, у тому числі на рівні різних країн.

Конкретно-соціологічний метод – вивчає причини й обставини впливу права та держави на соціальні явища.

Спеціально-юридичний метод – описання державно-правової практики, юридичних норм тощо. З його допомогою встановлюються зовнішні ознаки правових явищ, їх відмінності, виробляються поняття та їх визначення. Завданням цього методу є аналіз змісту чинного законодавства і практики його застосування державними органами.

Системно-функціональний метод – дослідження права та держави як своєрідних систем, що складаються з певних елементів, покликаних виконувати певні соціальні функції.

Статистичний метод – вивчає кількісний аспект змін у державно-правовому житті, обробляє отримані результати для наукових і практичних цілей встановлення й вивчення кількісних характеристик державно-правових явищ. Статистичні дослідження (наприклад, кількості нормативних правових актів, що регулюють ті чи інші відносини, кількості громадян, які мають виборчі права в певних країнах тощо) дають змогу виявити певні тенденції у розвитку державно-правових явищ і пов’язаних з ними суспільних відносин.

Історичний метод – процес розвитку державно-правових явищ відтворюється в усій багатогранності, враховується все позитивне й негативне, що накопичене історичним досвідом.

Логічний метод – вивчає державно-правові явища за допомогою основних законів формальної логіки; вимагає відволікатися від усіх випадковостей, окремих чинників і особливостей, від усього несуттєвого у процесах виникнення, функціонування та розвитку конкретних державно-правових явищ.

Метод сходження від абстрактного до конкретного – пізнання здійснюється у два етапи. На першому етапі об’єкт дослідження розглядається як певна цілісність, шляхом формулювання певних абстрактних визначень встановлюються його загальні властивості та характеристики. На другому етапі встановлюється, наскільки повно загальні властивості й характеристики об’єкта проявляються в його складових частинах і відповідають змісту абстрактних визначень, сформульованих на першому етапі дослідження.

Рівні методів дослідження права та держави:

1. Загальні методи та основні підходи:

– діалектичний, матеріалістичний, ідеалістичний, метафізичний;

– ймовірнісний;

– емпіричний (метод практичних перевірок);

– історичний;

– логічний;

– раціональний (виходячи з розуму).

2. Міждисципланарні (приватні) методи та підходи:

– системний;

– порівняльний;

– конкретно-соціологічний;

– статистичний;

– психологічний;

– експеримент;

– індукція;

– дедукція;

– моделювання

– аналіз і синтез.

3. Спеціальні (специфічні) методи та напрями:

– формально-юридичний;

– порівняльно-правовий;

– правове моделювання;

– судова статистика;

– правовий експеримент.