7. «Ясная зоря з неба впала...»

Юрій Федькович

Ясная зоря з неба впала,

Ще й росичков божев стала.

А з росички веселичков,

З веселички ж ще й кирничков.

В ні Пречиста Христа купала,

У лелію вповивала.

У васильки положила,

На бервінку постелила.

У зірници колисала,

У Єгепет утікала.

Ще й у лісі спочивала,

З леду огня викресала.

З сніжку свічку усукала,

У місяця ночувала.

Сего жиди дізналися,

До місяця читалися:

«Ти місяцю, ти королю,

Продай, продай Христа Бога!»

«О не продам, проклятущі,

Ще й на всіх вас пархи пущу».

Примітки

Первісно: До пристола, до щедрого. Далі був ще рядок: Прошу во ймя мої мати – та не скінчивши двостиха Ф-ч перечеркнув увесь сей первісний нарис і написав на другій сторінці те, що друкуємо, висше.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 640.