Посланіє на цілу соборну Україну
Апостол слова України,
Причастник горя їй, і мук
Причастник їй синів, і віна
Святої слави їй: від рук
Благословеніє, і духа
І слова мир на вас, і світ
Небесного вітця, послухать
Глаголи уст моїх – гледїт,
Бо время близко есть! Покажу
Народам правду на земли,
І кров і мсту моїх святих –
(Говорит дух). – Амінь, о блаже!
І відмірит-ця великов
Поправеднов міров
Всім мучителям народів,
Черленому звіру.
І учиню їх жилища
Кошарою совам.
І воспоют нові піснї
Поборники слова
На їх гуслех укованих
З крівавих корунів,
І дам силу пророчества
Живущим їх струнам, –
(Так каже дух) – і покажут
Серцем нелукавим
Шляхи правди людем моїм
І подобну славу
Отцу світла, й перекуют
Веселії люде
На заліза плуговії
Мечі обоюді
І під своїм виноградом
Вечеряти сядут,
А дїточок під маслинов
Спочити покладут.
Але богато ще погоїв,
Богато рік ще потече
Крови різаної святої
До того вереия, (рече
Дух народам): я не гряду
У світ окутий ради мира,
Ні ради весїля: на звіра
Предвічного у брань гряду
З моїми ангели! І тато
Ме сина різати, а син
На тата руки накладати
Ме ради правди! Й благо тим,
Що ради правди підут в брани,
На глави свої не приймут
Ті препогані начертаня
Черленпх звірей, бо ті мут
Синами вічного ся звати
І первенця святої волї
Апостолами, й землю нову
Сотвори світови, і лад
Новий на світі оселит ся –
Амінь, о Святе, да святит ся!
Лагодьте ж ся, братя мої.
На день той великий
Суду правого на світї,
Бо він не далеко:
І на жнива правди слова
Серпи вже роздані;
Потече кров аж по узди
З грядущих тиранів.
І підут всі у точило
Сердитого Бога!
Лагодьте ж ся, братя мої,
І будьте готови.
Аби і ви не пропали
У день його суду!
Не клонітесь чермним звірем
Анї їх облудним
Хвалителям, молителям,
Підхлїбцям тиранів.
Аби й на вас не найшли ся
Хульні начертаня
У день суду великого,
Бо лихо вам буде.
Будьте святі, поправедні,
За все будьте, люде,
Любителя великого
Люблящі ся дїти,
А з тих старих Вавилонів
Хульнпх ізійдїте,
Аби й на вас не розбилась
Їм сужена кара.
І не укрив ангіль світла
Вас чорною хмаров,
У потемках віковічних
Приймать праві муки,
Жвать язики свої злющі
І кроваві руки.
Хто ж годен буде, вічний Святе.
На праведнім ланї тім стать.
Де мут народи правду жати
І лихо лихом отдавать?
Оден лиш той, хто правді вірит
(Говорит дух) і у закон:
Що зле лихому лихом мірит
А добре доброму добром,
І лихо в собі розпадавсь,
А добре не подобно вбить.
Бо хоть заріжут го тирани
І хату в него розвалют,
А вно ще дуще з гробу встане
І побудує давний кут.
В широку хату па помості
І мут народи в ній гулять
І з добримп святими гості
Добро Господнє поживать!
Примітки
Це «Посланіє» було перший раз друковане в Літер. наук. віснику 1904, том XXV, стор. 75 – 77. Знайшлося воно між паперами пок. Мелітона Бучинського. – О. М.
В рукописі стоїть заголовок: «Дванайцять посланій Ю. Городенчука Федьковича на цілу соборну Україну» і далі підззаголовок «І». Здається, решту 11 посланій Ю. Федькович так ніколи й не написав, принаймні немає про них згадок. Тому в нашому е-перевиданні даємо йому назву «Посланіє на цілу соборну Україну». Про цей твір як про «Посланіє» є згадки в листах Федьковича до редакції «Правди» (18.05.1867 р.), до К. Горбаля (18.05.1867 р.), Д. Танячкевича до Федьковича (не датований), Федьковича до Ом. Партицького (1867 р.). – М. Ж.
Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., , с. 567 – 569.