Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

З окрушків

Юрій Федькович


Примітки

Поезії № 1 – 12 друковані: Правда, 1868, ч. 25 і 36, стор. 414 – 415, 424 – 425.

Якусь збірку своїх «Окрушків» лагодив Федькович друкувати ще весною 1867 р. в тій збірці, що потім друкувалася в Коломиї, див. лист Ф-ча до Партицького, цитований вище.

Поезії № 13 – 15 друковані: Правда, 1869, ч. 6, стор. 45.

Уривки означені у нас цифрами 17, 19, 21, 23 і 24 були друковані у Правді 1870 р. ч. 5, стор. 200 – 202. Ми друкуємо з сучасного рукопису, зладженого не звісно чиєю рукою. Та проте, здається, сей рукопис (2 картки звич. паперу 4-о записано з 3 сторін, остатня порожня) був у редакції «Правди», яка власне з нього, а не з авторського автографу, друкувала те, що було поміщене в «Правді». На се вказує те, що власне друковані уступи в рукописі позачеркувані олівцем і над ними олівцем покладено римські цифри І – V. З якої більшої цілості повиривані ті «Окрушки», – годі догадатися.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 324 – 330, 348 – 350, 356 – 359.

Копія, якою користувався І. Франко, зберігається в ІЛ, ф. 58, № 18.

Автографи невідомі.

Як видно з листа Ю. Федьковича до тернопільської молоді (весна 1866 р.), до того часу цикл «З окрушків» уже був написаний – невідомо тільки, чи весь. Поет повідомляв:

«Мій свояк (Георг Ганицький…) збирає грошики поміж добрі люди і хоче дати печатати усі мої ще не печатані поезії: «Дезертир», «Мертвець», «Циганка», «Рожа», «Кріль Ероль», «Могила», «Неприкаяний», «Окрушки» [Писання, т. 4, с. 129].

На тексти окрушків IX – XII композитор О. Нижанківський написав чоловічий хор «Золоті зорі».

В Зельмана грають – Мається на увазі дівоча гаївка «Іде, їде Зельман…».

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 524 – 525.