4
Юрій Клен
Усім гаряча спрага горло сушить:
спалити все на попіл,
загинути в потопі!
В яких дощах омиєте ви душу?
Хто це сказав, що створено людину
по образу Господню?
Ні, в темряві безплодній
її диявол замісив із глини.
Хто це сказав, що плоть людська ожила,
натхнена Божим вітром?
О ні, диявол хитрий
їй вихорем нап’яв жаги вітрила.
І мчить вона у пориві сліпому,
де їй рокочуть труби,
крізь чорну смерть і згубу,
до обріїв нових – у невідоме.
Скеруй, о Боже, лет її угору,
у чисті височини,
бо час, мов срібло, рине
з Твоєї шати в темряві простори.
Примітки
Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 250 – 251.