4. «Мені аж страшно, як згадаю...»

Олександр Кониський

Мені аж страшно, як згадаю,

Яке я лихо пережив,

Скількох людей похоронив!..

Навіщо ж я ще сновидаю?

Нехай би ще жилось, як людям,

А то приблудою живу,

Неначе віл ярмо тягну…

Коли ж на спочин я прибуду?

І смерть мене, мабуть, минає!

Іди, небого, йди мерщій;

Я жду тебе, давно я твій!

Не йде!.. глуха!.. недочуває…

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Правда. – Львів, 1876. – № 7. – С. 245. У кінці зазначена дата написання – Січень, 1876 р.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 542.