7. «Листя пожовкле опало...»

Олександр Кониський

Листя пожовкле опало,

Вітер сердитий реве;

Сонця не видко вже стало,

Дощик буйненький іде.

Осінь панує надворі,

Прийде небавом зима..,

Вбогий, голодний і хворий,

Певно, замерзну і я.

Серденьку тяжко і нудно,

В душу залізла печаль;

Літо забути нам трудно,

Літ пережитих нам жаль.

Сонечка шкода ясного,

Жаль молодої весни!

Віку не маєм другого,

Вдруге не маєм весни.

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Луна. Український альманах на 1881 рік. – Київ, 1881. – Ч. 1. – С. 9. Підпис – О. К.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 543.