«Я плету вінки барвисті…»

Клим Поліщук

Я плету вінки барвисті

Із узорних дивних мрій,

Із таємних і огнистих

Кров’ю скраплених надій.

Я складу із ноти в ноту

Свій надійний втіхи спів,

Бо всміхаються висоти

І конає чорний гнів.

Не страшні мені шалені

Дикі привиди-кати, –

Не змогти їм хід священий

Зупинити до мети.

Що ж, як тьма і дим руїни

Сліпить очі мандрівця,

Як крізь мури і крізь стіни

Видно райдужні сонця…

Примітки

Подається за виданням: Літературно-науковий вісник, 1918 р., № 7-8, с. 127.