Музико, грай

Клим Поліщук

Із циклу «Мої шукання», 1

Музико мій! Чи знав ти біль страждання,

Як стоптані квітки і келихи розбиті,,

Я десь в душі горять огнем жадання

І сльози в жаль злились несамовитий?

Музико, грай! Хай струни заридають

І злякано тривогою заб’ються,

Зеленою весною заспівають

І споминами в серці відгукнуться!

Самотній я і біль моя шалена.

В душі кричить моє страшне жадання.

А сі квітки і келихи для мене

Як сон туги – без пестощів кохання…

Квітки он там під лавою спочили,

Вино як кров пролита на цераті.

А я один, без мрій, надій і сили

Думками б’юсь в задимлений кімнаті.

Музико, грай! Нехай спочинуть сили.

Мені туга всміхнеться в п’янім чаді,

А там на мить повстане образ милий

В задимлено-байдужому свічаді.

Подається за виданням: Літературно-науковий вісник, 1918, № 2-3, с. 248.