Тут і там

Клим Поліщук

Я заснув і сплю в труні.

Я убив шукання муки.

Хтось стрибає по мені,

Заломивши тяжко руки.

Хтось ридає… – Знаю я. –

Він любив мене шалено,

Він є в пісні солов’я

І боїться йти до мене…

Там в долині сліз – шукань,

Вічно мукою прибитий,

Він горить огнем бажань.

Сам зневірою розбитий.

Ходить він, як сонна тінь, –

Сія спомини на квіти, –

І його жахає тлінь, –

І шляхи туманом вкриті…

Я ж пішов в простір світів,

Де лиш день в огнях ясніє,

Де лунають сміх і спів

І ридать ніхто не сміє.

Тут є сон і злотна мла,

Тут, в труні, закон довічний, –

Тут є вічність, що була,

Як вродився Добрий, Вічний…

Примітки

Подається за виданням: Літературно-науковий вісник, 1918 р., № 4-6, с. 82.