Жертви тьми

Клим Поліщук

Їх тьма осліпила собою, –

Як вийшли вони із низин, –

І хтось їх покликав до бою,

Та в бій не пішов ні один.

І стала пустиня на полі,

І стала жалоба в селі,

І знов застогнала в неволі

Пригнічена тінь на землі.

Так згинула мрія одвічна,

Так згасли надійні огні.

Лишилась жалоба довічна, –

Ридають останні пісні.

Страшною легендою буде

Правдивий переказ цих днів,

Як рвались на простір у люди

Осліплені діти полів.

Примітки

Подається за виданням: Літературно-науковий вісник, 1918 р., № 4-6, с. 140.