Циган-пасічник
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Раз багаті хазяї
Цигана приймали
І тут йому, на біду,
Та меду подали.
Розсмакував бісів син
Та все було ходить,
Стане, шельма, під вікном
Та й «меду» заводить.
Що не гнали хазяї –
Ні, не відігнати,
Ото ж його до джмелів
Здумали післати.
Питається сам хазяй:
«Хочеш меду, враже?»
Чом не хочу, тату мій,
Хочу, – циган каже.
«То візьми ж собі дупло
З медом і пчолами».
Циган його ухватив
Руками й ногами.
– А де ж, – каже, – то дупло?..
«Саме серед ліса.
Тілько мухи не дрочи
Та не згадуй біса!»
Побіг циган, такий рад,
Що мед буде їсти.
Серед лісу стоїть дуб –
Давай циган лізти.
Ото лізе до дупла,
Моститься, небора,
А в дуплі джмелі, джмелі
Гудуть, аж говорять.
Тілько руку до дупла –
Вони й забриніли
І, як чорнеє рядно,
Цигана обсіли.
І шпигнув його їден:
«Господь, – каже, – з вами!»
Шпигнув другий: «Та піди ж
До божої мами!»
Далі кілька вже ураз
Цигана кусає –
«Та підіть-бо до святих!» –
Циган промовляє.
Далі видить неборак,
Що вже пухне й губа –
«Тепер, – каже, – к чорту йдіть!»
Та гугуп із дуба!
18 июня [1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1893, ч. 15, стор. 290, з датою «1860». Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 145 – 146.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 260 – 261.