Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Школяр

Степан Руданський

Варіанти тексту

Їде з ярмарку мужик,

Школяра здибає,

Підпив собі, неборак,

Ото і питає:

«Що ти, хлопче, за їден?»

– Я школяр, – той каже.

«А коли ти, – каже, – шкляр,

То сідай же, враже!»

Школяр собі не страшко,

Бере та й сідає,

А мужик сидить, мовчить,

Воли поганяє.

Далі в озеро звернув,

В саму середину,

Зупинився, воли п’ють;

Питає хлопчину:

«Що ти, – каже, – за їден?»

– Я школяр, панотче!

«Школяр, – каже, – а не шкляр

Та як настукоче!..

«Геть із воза, куди хоч,

Бісовий школяру!..»

Школяр поли підійняв:

– А що ж, господару!..

Як пускатися на дно,

Не псувати льоду;

Пустіть уже хоч з ярма

Скочити у воду!

«Не питайся!.. Куди хоч!..»

Мужик промовляє…

Тоді школяр по війї –

Притику виймає.

Перегнувся на ярмо,

Полових по шкурі…

Їде школяр на сухе –

Мужик у баюрі.

12 мая [1859].

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1894, ч. 8, стор. 180 – 181. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 133 – 133, звор.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 238 – 239.