Жалібний дяк
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Щойно в церкві коли дяк
«Іже» заспіває,
Бідна баба у кутку
Мало не вмліває.
Аж завважив теє дяк,
До неї забрався.
«Чого плачете ви так?» –
Стару запитався.
«Як не плакати мені, –
Стара баба каже, –
Коли мене голос ваш
Аж за серце в’яже!
Так колись моя коза
На льоду кричала,
Як раз її звірина,
Бідну, розривала!»
12 мая [1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1894, ч. 11, стор. 253. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 134.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 241.