Довгий зуб
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Сидить шевчик на стільці,
На кумові постільці
Пришиває лату.
Аж у сінях двері скрип,
Далі в хату двері рип, –
Шелеп кум у хату!
«Здоровенькі ви були!
А що ж мої постоли –
Вже, мабуть, готові?».
«Зараз будуть… погодіть,
Що ж ви стогнете, як дід?
Чи вже нездорові?»
«Та не то щоб, боже, крий,
Був я дуже так слабий,
А так тілько нудно:
Розболівся вражий зуб
Та заріс тобі, як дуб,
Що й вирвати трудно…»
«Не журіться, – каже швець, –
А сядьте-но на стілець!..»
На стілець саджає,
В дратву зуба замотав,
Кінці разом посплітав,
До ноги чіпляє.
Але, звісно, у шевців
Все дірявії стільці,
Щоб то не душило.
Ото шевчик і зайшов,
Стихача діру найшов
Та хвать кума шилом!..
Кум підскочив, як той цап,
Та рукою ззаду лап
За грішнеє тіло:
«Недаремне ж я стогнав,
От коріння попускав –
Аж там заболіло!»
8 мая [1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1894, ч. 8, стор. 180 під заголовком «Слабий зуб». Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 129 – 129, звор., і «Співомовки 1861», с. 7 – 8. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 233 – 234.