Переможець

Володимир Самійленко

(Байка)

«Чого це, Петре, ти такий сьогодні радий?

Веселість на виду і пляшка на столі…

Чи не уряд добув високий від громади?

Чи в спадщину дістав гарненький шмат землі?»

«Не догадаєшся; такі дрібні причини

Не піднесли б отак угору настрій мій.

Але сьогодні я справляю роковини.

От подивись лишень: у книжечці оцій

Події списані мої на всякі дати,

І як погляну я в цю книжку перед сном,

То й знаю, в честь чого мені бенкетувати

І чи горілкою відбутись, чи вином.

Он тут записано, що в місяці такому,

Такого саме дня, який у нас тепер,

Позаторік я дав Кирилові Швидкому

Такого стусана, що ледве він не вмер.

І перемогу цю святкую я щороку.

Прослав же, друже, й ти лицарський мій кулак».

«О, знаю, часом він важкий собі, нівроку…

А що це в тебе там під оком мов синяк,

Ще й неабиякий?»

«Під оком? То дурниця;

Від синяка того я ще не пропаду.

То вчора нам з Яцьком прийшлось не помириться,

Так він мене черкнув легенько по виду».

1909 р.

Примітки

Вперше надруковано у збірці «Україні». – 1918. – С. 137.

В авторському примірнику цього видання зроблена чорнилом примітка: «Це до святкування Полтавської перемоги 1709 р.». Пізніше письменник згадував:

«… в Добрянці я написав свою байку – «Переможець» під враженням офіційних свят 1909 року «Полтавської перемоги» над гетьманом Іваном Мазепою та Карлом XII. В байці Кирило – це Карл XII, а Янько – це японці. Грунтовна думка цієї байки така, що свої перемоги російська влада добре пам’ятає, а чужі над собою забуває (а тоді ще всі пам’ятали Цусімську перемогу японців)» (Тулуб О. Матеріали… – С. 311).

Подається за вказаним виданням.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 178 – 179.