Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / З / Віктор Забіла / Поезії / «Два вже літа скоро пройде…»

Поезії

«Два вже літа скоро пройде…»

Віктор Забіла

Два вже літа скоро пройде.

Як я закохався;

Якби знав я своє горе,

Лучче б був не знався

Я з тобою, дівчинонько,

То б не знав і муки,

Не знав би я, як то любить,

Не знав би і скуки.

Як не бачу тебе тиждень,

То за год щитаю;

А побачу, і то тяжко,

Що казать не знаю.

Сказать тобі, що я люблю –

Ти скажеш: «Я знаю», –

Назвать тебе голубкою –

Я долі не маю:

Бо якби звав голубкою,

То вже б і своєю.

Не буть тобі, дівчинонько,

Ніколи моєю;

Тяжко мені се сказати,

Не моя в сім воля,

За що ж мене так карає,

За що злая доля?

Тяжко мені жить на світі,

Тяжко, як без роду!

Хіба ж себе отруїти

Або з камнем в воду?

Годів два назад, не більше,

І я був моторний,

Шабля збоку, кінь гусарський,

Що як в’юн проворний.

Рижий мастю, очі чорні,

Як сонце сіяє,

Із-під копит іскри скачуть,

Як вихор літає, –

Як Палій, і я у полі

На нім красувався,

Був щасливий і веселий

І з горем не знався.

Було, зарже підо мною,

Сам весь затрясеться,

Півгодини не постоїть,

Хропе, скаче, рветься;

Отак серце моє бідне

В грудях в мене б’ється!

Отак воно, нещасливе,

У ніч і в день рветься.

Кінь же скаче, що веселий

Да горя не знає;

А серденько, що нудиться,

Да щастя не має.

Сяду, було, я на нього,

Щоб погарцювати,

Не було і в думці в мене,

Щоб так горювати.

Тепер і сам я не знаю,

Що буде зі мною,

Мучусь, мучусь і скучаю

Серцем за тобою.

Чому мені люта доля

Ні в чім не пособить,

За що мене, бідолаху,

Із ума ізводить?

Нащо ж було мені тебе

Да так полюбити?

На те хіба, щоби віку

Собі вкоротити?

Бо я кріпко, дуже люблю,

Не можна вже більше;

І чим дальше, і чим дальше,

То все мені гірше!


Примітки

Вперше надруковано у збірці поезій В. Забіли, виданій за життя поета, [1837 р.,] № 2, с. 2 – 4. Подається за першодруком.

А. Лященко датував поезію 1836 роком, відлічуючи два роки від часу звільнення Забіли з військової служби (1834) [Лященко А. Шевченко і В. М. Забіла. – Науковий збірник Ленінградського товариства дослідників української історії, письменства та мови, К., 1929 р., т. 2].

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 252 – 253.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1027

Модифіковано : 1.12.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.