Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Публіцистика / Дмитро Донцов / Незримі скрижалі Кобзаря / Pro domo sua

Незримі скрижалі Кобзаря

Pro domo sua

Дмитро Донцов

Ця інтерпретація Шевченка написана для тих немногих, які здолали відвернутися від облудних доктрин «з чужого поля», що їх безжалісно картав Шевченко. Сучасні речники «віку прогресу» і матеріалізму, напевно цю книжку огудять. Це нормально, бо «анатему» кидали вони на автора і за попередні його писання.

Перші спроби автора вирвати українську думку (в царині культури і політики) від домінації Московщини і поставити її на самостійний шлях («Модерне москвофільство», Київ 1913, «Сучасне політичне положення нації і наші завдання», Львів 1913) – були окричані «прогресивним» українством як шкідлива «єресь».

Моя критика (під час 1-ої війни і по ній) московської ментальності, як чужої Україні і взагалі Заходові, і заклик їй протиставитися, як і нашій «зміновіховщині» («Культура примітивізму», Київ 1918, «Мазепа і мазепинство», Київ 1919, «Підстави нашої політики», «Дурман соціалізму», «Вісник», «Заграва» і пр.), засуд драгоманівства і проповідь потреби повстання людини «нового духа» – мислі, почуття і волі («Націоналізм», «Де шукати наших традицій»), нарешті піднесення – замість завмираючого партійництва – нової організаційної ідеї («Партія чи Орден»), – це було окричане «прогресивними» колами (і большевиками) як пропаганда шовінізму, ксенофобії, чи аморального, хижацького «вузького» націоналізму, як ретроградство і реакцію. Окричано тими, які протиставляли моїм думкам – ідею «Союзу трьох Русей», «Федерації народів Східньої Європи», інтернаціонально-демократичного капітулянства, «постепенної еволюції», або просто зміновіховщини і «льояльної співпраці» з большевизмом.

Заклик (під час 2-ої війни і по ній) заклик навернення до давніх історично-релійгіних, політичних і культурних традицій України, до традицій «прадідів великих» («Дух нашої Давнини», «Правда прадідів великих», «За який провід», «Наша доба і література», «Туга за героїчним» «Заповіти Шевченка», «Московська отрута»); навернення до містики старого Києва в боротьбі з дияволом («Від містики до політики», «Хрест проти диявола» і ін.) – викликали таку саму нагінку на автора з боку «прогресистів»-драгоманівців і нової «зміновіховщини», з їх пропагандою політичного капітулянства, «малої людини» як ідеалу сучасності, і хилянням перед містикою «чужих богів» з їх речниками ленінами, сталінами або райсами і марголінами.

Не буде дивно тому, що й цю інтерпретацію творчості Шевченка, як пророка нової України, з його зворотом від лженауки «современних вогнів» матеріалізму, до духового переродження і створення нової еліти нації, – стрінеться з таким самим відношенням догоряючого драгоманівства. Це розвитку української думки не змінить, бо по 2-ій війні й по грядучих страшних катаклізмах, скінчиться вік матеріалізму разом з речниками московських та інших мафій, «не стане ідола святого, не стане й шашелів», які розтлівають Україну і світ.

До певної міри, ця книжка нав’язує до ідеї, кинутої 35 літ тому в «Націоналізмі» («Містика і реальне життя», ч. III, 3), де автор писав: драгоманівське «українство все протиставляло – «містику» і «реальне життя», програму максимуму і мінімуму, відхрещувалось від «далеких ідей», від висовування «чисто маніфестаційних гасел», що відвертали увагу від «реальних щоденних справ»… І в цім була головна причина страшної кволості українства… «Замки в повітрі», Шевченка, «фантастичні омани» – без них не обходився, на своїм шляху, жаден народ, що прагнув ліпшого майбутнього. Не критися з тими «замками в повітрі», а тримати їх образ стало перед нацією для перенесення цих замків, цього містичного ідеалу на землю. Як віра втілюється в Церкві, так містика – в політиці. «Все починається з містики і все кінчиться політикою» (Пегі). Лише велика містична ідея дає глибокий сенс щоденним змаганням народу».

Пророком цеї містики лицарства Запорозького і був для нас Шевченко.


Примітки

Подається за виданням: Донцов Д. Незримі скрижалі Кобзаря. – Торонто: Накладом видавництва «Гомін України, 1961 р., с. 225 – 226.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 225

Модифіковано : 20.07.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.