Письмові джерела, знайдені в Криму

Жарких М.І.

Цей сюжет заторкнуто в двох розділах. У 12 розділі (про Мангуп) Броневський пише:

"Нема навіть ніяких письмових пам’яток, ані про вождів, ані про народи, які володіли цими велетенськими замками та містами. Я з найбільшою пильністю та трудом відшукував їх сліди на кожному місці" [44].

Підкреслені мною слова є досить важливим свідченням про наміри автора і методику його роботи, про його ретельне і серйозне ставлення до поставленого перед собою завдання.

Один раз Броневському пощастило: в селі Сортас біля Бахчисарая він побачив письмові акти, що їх хани видали на користь генуезців (розділ 13). Ніяких подальших згадок про ці документи я не пригадую (можливо, що вони не дійшли до нашого часу), але їх існування є безспірним; ця вказівка є дуже важливою для розуміння внутрішнього ладу Кримського ханства.

Броневський проявляв значний інтерес до епіграфічних пам’яток. До цього сюжету він повертався цілих 6 разів: при описі Інкермана згадано "грецькі написи і герби" (розділ 9); в Балаклаві – "генуезькі герби та написи" (розділ 11); в Мангупі – "грецькі написи" (розділ 12); в Старому Криму – "халдейські написи" (розділ 14); в Судаку – "візерунки та герби генуезькі" (розділ 15); у Кафі – "генуезькі герби та латинські написи" (розділ 17).

Таким чином, Броневський уважно описує середньовічні написи, які на той час зберігались на стінах споруд (античні написи були йому не відомі; не займається він також надгробними написами). Жодного разу він не наводить текстів написів (зрештою, прочитання їх не є легкою роботою навіть для сучасних епіграфістів), але чітко і правильно розрізняє написи грецькі, латинські та "халдейські" (тобто арабографічні). Написи для Броневського є важливими свідченнями державної приналежності тих споруд, на яких вони знаходились. Отже, з Броневського почалось зацікавлення епіграфічними пам’ятками Криму.

Примітки

44. Записки Одесского общества истории и древностей, т. 6, с. 343 – 344.