Тенденція опису

Жарких М.І.

Тенденція опису – протиставлення славного минулого півострова, свідками якого є руїни великих міст і фортець, і мізерного сучасного. Досить виразно можна простежити антигрецький пафос:

"Генуезці відняли Ямбол [Балаклаву] без опору у гордих, недбалих і незгідних між собою князів грецьких" (розділ 11).

У Мангупі "розповідають багато лихого про жахливі злочини грецьких князів проти бога і людей" (розділ 12).

"Горді, незгідні й бунтівливі греки, переможені генуезцями, позбулися цього міста [Судака]" (розділ 15).

"Греки [у Судаку] дійшли нарешті до такої міжусобної ворожнечі, що сімейства, які найбільше страждали від цих смут, не хотіли навіть бути присутніми і брати участь у публічних богослуженнях" (розділ 15).

Ставлення до татар у автора двоїсте: з одного боку, нагромадження негативних епітетів в дусі "чорної легенди", з другого боку – ділова розповідь з відзначенням позитивних рис у побуті татар.

"Татари, цей варварський, нечестивий, жадібний, голодний та жорстокий народ […]

Народ цей хижий та голодний, не шанує ані своїх клятв, ані союзів, ані дружби, але керується самою тільки своєю вигодою й живе грабунками й постійною зрадницькою війною" [60].

А з опису видно, що татари знайомі з витонченістю та добрими манерами (розділ 33), що серед них не чувати про кримінальні злочини, ані про доноси та наклепи (розділ 35), що мандрівників приймають з великою гостинністю (розділ 36), що вони дуже дбають за повернення з полону своїх співвітчизників (розділ 46), що в Криму безперешкодно діють православні та католицькі храми і татари нікого не примушують приставати до своєї віри.

Але загалом опис є на диво об’єктивним і безстороннім, емоційно стриманим.

Примітки

60. Записки Одесского общества истории и древностей, т. 6, с. 363, 367.