2.Тексти
Талах В. М.
Історію появи тексту договору 1380 року пояснює вступна нотатка латиною [De Sacy 1827: 53; Джанов 2020: 698-699]:
| Millessimo, trecentesimo, Octuagesimo[,] tercio die vigesima octaua Iulii. Hoc est exemplum seu registratio cuiusdam Instrumenti scripti in lingua vgaresca, certorum pactorum et conuentionum initorum | et firmatorum, inter magnificum et potentem dominum, dominum Iharcasium tunc dominum Solcati, nomine et vice Excellentissimi | domini Imperatoris Tartarorum, et nomine ipsius tanquam domini Solcati ex una parte et Egregium ac nobiles et prudentes | viros dominum Ianonum de Bosco tunc consulem Caffe et Ianuensium in toto Imperio Gazarie. Bernabouem Ricium et | Theramum pichenotum massarios Caffe, et Consilium eiusdem domini Consulis, nomine et vice victoriosissimi | et excelsi Comunis Ianue ex altera parte, et prout in dicto Instrumento plenius continetur, et translati de dicta lingua vgaresca | in lingua latina, de mandato et ex commissione Eg[reg]ii [e]t nobilis viri domini Meliaducis Catanei Consulis caffe | et Ianuensium in toto Imperio Gazarie per [me] Iulianum Paniçarium notarium et Curie Caffe Scribam scribentem, | legente dictum Instrumentum in dicta lingua vgaresca [Francisco] de Gibelleto scriba dicte Curie , quo ad dictam | linguam [vg]arescam , Et inter[pretante et referente] in lingua latina luchino Calligeparii Interprete comunis | et Curie Caffe in omnibus prout infe[rius ad litteram continetur]. | (Рік) тисяча триста вісімдесят третій, двадцять восьмий день липня Ось примірник або список певного документу, написаного уйгурською мовою, а саме договору та угоди, укладеної та підписаної між величним і могутнім паном, паном Черкесом, у той час паном Солхата, від імені і в якості представника найблискучішого пана імператора татар, і від власного імені як пана Солхата, з одного боку, та видатними, шляхетними та мудрими мужами, паном Джаноне де Боско, у той час консулом Каффи та генуезців у всій Хазарській державі, Бернабо Річчо та Терамо Пікіното, масаріями Каффи та радниками цього пана консула, від імені та в якості представників найпереможнішої та блискучої Громади Генуї, з іншого боку, в якому наведено все, що в цьому документі міститься, перекладене з названої уйгурської мови на латинську за наказом і дорученням видатного і шляхетного мужа пана Меліадуче Катанеї, консула Каффи та генуезців у всій Хазарській державі, мною, Джуліано Панісаріо, нотарієм і писцем курії, з названого документу уйгурською мовою, написаного та прочитаного Франческо де Джібелетто, писцем згаданої курії зазначеною уйгурською мовою, і перекладачем латинської мови Лукіно Калліджепарі, перекладачем громади і всієї курії Каффи, в усьому як наведено нижче. |
Аналогічна нотатка передує текстові договору 1381 р. [Olivieri: 72-73; Джанов 2020: 704]:
| Millesimo, Trecentesimo , Octuagesimo , tertio, die vigesima octaua Iulii. Hoc est exemplum seu registratio cuiusdam Instrumenti scripti in lingua vgaresca, certorum pactorum et Conuentionum | initorum et firmatorum inter Magnificum et potentem dominum , dominum Elliam tunc dominum Sorcati , nomine et vice | Excellentissimi domini Imperatoris Tartarorum [,] et nomine ipsius tanquam domini Sorcati ex vna parte. Et | Egregium et nobiles et prudentes viros dominum Ianonum de Boscho tunc Consulem Caffe et Ianuensium | in toto Imperio Gazarie, Bernabouem Ricium et Theramum [P]ichenotum Massarios Caffe et Consilium eiusdem | domini Consulis, nomine et vice victoriosiss[im]i et [e]xcelsi Comunis Ianue ex altera parte, et prout in dicto I[nstrumento] | plenius continetur. Et transla[to] de dicta lingua [vgaresca in l]ingua latina , de mandato et ex commissi[one] | Egregii et nobilis viri domini M[eli]aducis [Catanei Co]nsulis Caffe, et Ianuensium in toto Im[perio Ga]|zarie, per me Iulianum paniçarium notarium et curie [Caffe] scribam scriben[t]em, legente dictum Instr[umentum in dicta] | lingua vgaresca francisco de Gibelleto scriba dict[e c]urie quo ad dictam linguam vgarescam. Et [inter]|pretante et referente in lingua latina luchino Calligeparii interprete Comunis et Curie [Caffe] | in omnibus prout inferius ad litteram continetur | (Рік) тисяча триста вісімдесят третій, двадцять восьмий день липня Ось примірник або список певного документу, написаного уйгурською мовою, а саме договору та угоди, укладеної та підписаної між в(еличним) і м(огутнім) п(аном), п(аном) Ільясом, у той час паном Солхата, від імені і в якості представника най(блискучіш)ого пана імператора татар, і від власного імені як пана Солхата, з одного боку, та видатними, шляхетними та мудрими мужами, паном Джаноне де Боско, у той час консулом Каффи та генуезців у Татарській державі, Бернабо Річчо та Терамо Пікіното, масаріями Каффи та радниками цього п(ана) консула, від імені та в якості представників найпереможнішої та блискучої Громади Генуї, з іншого боку, і як усе, що в цьому документі міститься, перекладене з названої уйгурської мови на латинську за наказом і дорученням видатного і шляхетного мужа пана Меліадуче Катанеї, консула Каффи та генуезців у всій Татарській державі, мною, Джуліано Панісаріо, нотарієм і писцем курії, з названого документу уйгурською мовою, написаного та прочитаного Франческо де Джібелетто, писцем згаданої курії з(азначеною) уйгурською мовою, і перекладеного та викладеного латинською мовою Лукіно Калліджепарі, перекладачем громади і курії Каффи, в усьому як наведено нижче буквально міститься. |
Отже, тексти, наявні у нашому розпорядженні, є перекладами документів, які первинно було складено за консула Каффи Джаноне де Боско (1379-1381) уйгурською мовою (офіційною мовою ординського діловодства; втім, термін «ugaresca» міг мати більш широке значення «тюркська»). Виявляється, що в каффінській канцелярії у той час був спеціальний писець для складання нею документів, Франческо де Джібелетто, який і написав оригінальні примірники, що зберігались у курії (урядовій канцелярії) Каффи. Як випливає з тексту другого договору, документи складались у двох варіантах: уйгурською писемністю вже згаданим вище Франческо де Джібелетто, і латинськими літерами (в лютому 1381 р. це зробив писець каффінської громади Антоніо Масорро).
Втім, виконані латиницею первинні тексти не збереглися. У 1383 р. тодішній консул Каффи Меліадуче Катанеї доручив нотарію каффінської курії Джуліано Панісаріо за допомогою іншого перекладача (який, імовірно, і виконав основну роботу) Лукіно Калліджепарі та за участі все того ж Джібелетто зробити переклад уйгурських версій документів. Пов’язано це було, мабуть, із тим, що ординська сторона висловила сумніви в автентичності італійських текстів. Панісаріо пише, що виконав переклад латиною, але сам текст договору наведено лігурійським діалектом італійської мови. Спроби пояснити цю обставину було здійснено ще ранніми дослідниками договору: Г.Л. Одеріко вважав, що латинський текст втрачено, а наявний документ є перекладом з нього [Oderico 1792: 180], на думку А. Сільвестра де Сасі Панісаріо вважав латиною мову тексту, що зберігся [De Saсy 1827: 53]. Можливо, під латиною мався на увазі не текст, складений латинською мовою, а записи латинськими літерами, у протилежність уйгурській писемності.
Печатка Токтамиш-хана на ярлику Бек-Хаджі. Санкт-Петербург, Інститут східних рукописів РАН
Першу публікацію тексту договору 1380 р. з французьким перекладом на основі матеріалів з Таємного Архіву Генуезької Республіки (Archivio Segreto della Repubblica di Genova; ASRG), отриманих під час відвіданні Генуї у 1805 р., здійснив у 1827 р. відомий французький лінгвіст-сходознавець Антуан Ісаак, барон Сільвестр де Сасі [De Sacy 1827: 52-57]. При цьому, про існування другого договору, відомого Г.Л. Одеріко, він не знав, і тому висловлював подив, «чому Одеріко каже, що владар Солхата, з яким генуезці уклали цей договір, звався Ellias-bey» [Ibidem: 55, n.2]. У 1855 р. італієць Агостіно Олів’єрі оприлюднив знайдений ним в бібліотеці Королівського Університету Лігурії (у збірнику «Carte riguardanti la città di Gaffa») своєрідний документ-химеру, в якому перший аркуш належить договорові 1381 р., а другий аркуш – договорові 1380 р. [Olivieri 1855: 72-74].
Копія з університетської бібліотеки, згідно з Олів’єрі, була зроблена з документів, що знаходилися в Таємному Архіві Генуезької Республіки (ASRG, stanza III, cantera prima) за наказом генуезького дожа П’єра Франческо Грімальді (1773-1775 рр.). Автентичні фрагменти тексту договору 1381 р. навів у своєму дослідженні 1873 р. Гейза Куун [Kuun 1873: 45-47]. Нарешті, у 1887 р. повноцінну наукову публікацію текстів обох договорів здійснив Корнеліо Дезімоні [Desimoni 1887]. Транскрипцію для його публікації виконав Ернесто Джакомо Пароді. На цей час обидва документи зберігаються в Державному архіві Генуї (Archivio di Stato di Genova, Archivio Segreto, Negoziazioni e Trattati, busta 2728, doc. 23, 24). Нарешті, у 2020 р. транскрипції документів на основі фотокопій виконав О. Джанов [Джанов 2020: 699-701, 704-706]. Українською мовою, наскільки відомо авторові публікації, згадані тексти до 2020 року не перекладалися.