Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Краєзнавство / Дослідження Дністра / Особливості рослинного… / Характеристика досліджуваної території

Особливості рослинного покриву
долини Дністра

Характеристика досліджуваної території

Адріан Зеленчук, Ірина Беднарська

На відрізку між м.Журавно і гирлом Збруча Дністер протікає через два природні райони : Опілля і Наддністрянське Поділля [4], границя між якими проходить в околицях с.Нижнів Тлумацького р-ну Івано-Франківської області. На цьому відтинку Дністер має сформовану долину, яка починаючи з с.Нижнів набуває чітко вираженого каньйоноподібного характеру. Клімат цього району характеризується поступовим збільшенням континенталізму з північного заходу на південний схід, що виражається в збільшенні амплітуди температур та зменшенні середньорічної кількості опадів.

Долина Дністра характиризується дуже складною геологічною будовою. В нижній частині схилів каньйону відслонюються силурійські і девонські, а вище крейдяні і неогенові (в основному міоценові) відклади. Місцями значні товщі відкладів утворені четвертинними лесами і лесовидними суглинками.

Дністер на досліджуваному відтинку має сім терас (якщо першою рахувати верхній рівень заплави). Сьома, найбільш висока тераса, на відміну від інших терас, виходить за межі Дністровського каньйону і відповідає тому періоду історії Дністра, коли його русло не мало ще своєї долини і вільно переміщалося по звільненій від вод Сарматського моря рівнині. Згідно з Полянським [3] перше підняття, яке привело до ерозійного врізання Дністра і утворення долини, відноситься до міндель-риського міжльодовиків'я. Згідно з цим автором, формування каньйону закінчилося до початку останнього в'юрмського льодовика. Інші автори, наприклад, Гофштейн [1], вважають, що ерозійні процеси, що ведуть до поглиблення Дністровського каньйону, продовжуються і до тепер.

Основною особливістю рослинності Опілля на відміну від Поділля є поширення тут букових лісів, а також окремих ділянок соснових лісів і відсутність природних термофільних заростей татарського клену (Acer tataricum L.) та кизилу (Cornus mas L.). Букові ліси (Fageta sylvatica) на Опіллі займають верхні ділянки схилів пагорбів. Вони знаходяться тут на північно-східній границі ареалу. Далі на схід на Поділлі (але не в долині Дністра) зустрічаються острівні ділянки букового лісу, які відрізняються від опільських бучин рядом флористичних особливостей [4].

Найпоширенішими лісами на Поділлі є асоціації грабово-дубових лісів. Ці ліси є дуже життєвими і інтенсивно витісняють тут бучини. На Придністровському Поділлі витіснення буку завершилося вже в ранньоісторичний час. Вирубуючи бук, людина значно прискорює цей процес. Обидві формації мають багато спільного як за складом, так і за структурою і пов'язані рядом перехідних форм. З іншого боку, грабово-букові ліси пов'язані перехідними формами з чистими дібровами формації Querceta roboris. Діброви Поділля, як відзначив В.Шафер [4], не мають аналогів серед західноєвропейських дібров. За флористичним складом вони з одного боку наближаються до кленово-ясеневих і грабово-дубових подільських лісів, а з іншого боку до лучно-степових угрупувань формації Cariceta humilis, чим нагадують південноєвропейські пухнастодубові ліси [2].

Типові старі ділянки дібров і особливо ділянки з переважанням в травостої середземноморських видів (Carex brevicollis DC., Lithospermum purpureo-caeruleum L., а також асоціації Querceta (roboris) cornosa, Querceta (roboris) acerosa (tatarica)) заслуговують на спеціальну увагу і охорону [2]. Вони містять багато середземноморських та понтично-панонських видів, що знаходяться тут на границі своїх ареалів.

Чисті дубово-скельні ліси (Querceta petraea) зустрічаються в Україні лише в Придністровському Поділлі [2]. Це рідкісна термофільна лісова формація, яка знаходиться тут на границі ареалу і тому потребує більш детального вивчення та охорони. До складу цих лісів входять такі середземноморські види як Carex brevicollis DC., Lithospermum purpureo-caeruleum L., Cornus mas L., Staphylea pinnata L. та ін., а також такий понтично-панонський вид як Dictamnus albus L. У Дністровському каньйоні угрупування з дубом скельним з'являються від границі з Опіллям до Жежави і займають переважно схили південної експозиції.

На відміну від Опілля, яке є лісовим районом, Придністровське Поділля належить до лісостепових районів [4] і значні площі тут зайняті степовими формаціями Festuceta valesiacae, Cariceta humilis, Stipeta capillatae, Poeta versicoloris, Seslerieta heufleriahae, Stipeta pulcherrimae, а також термофільними заростями чагарників : Cornus mas L., Acer tataricum L., Cerasus fruticosa Pall., Amygdalus nana L. Більшість цих угрупувань є рідкісними і знаходяться тут на західній границі ареалу, а тому потребують вивчення і охорони [2].

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1178

Модифіковано : 30.06.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.