Гармонійне
Софія Малильо
Землиця знов дарує сил мені
по незліченних днях біди-відчаю,
я з нею знов розквітну навесні,
а влітку зеленню й плодами забуяю.
Водичка знову дух мій звеселить,
щоб, як вона, був світлий і прозорий,
щоб, як вона, підносивсь у блакить,
дощем спадав на рідні ниви й гори.
І хай незгасні творчості вогні,
вогні любові та самопосвяти,
зігріють душу втомлену в мені,
аби їй знову вірою палати.
Хай сонця промені несуть мені
снаги його малесеньку частинку,
а чарівниці-ночі в тишині
лікують плоть бальзамом відпочинку.
Природо-Нене, обійми мене
повітря чистою пелюшкою-габою,
нехай усе єство моє земне
зіллється у гармонії з тобою.
25/I-1991.
Благословен одвічний лад природи
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
