Листопад
Софія Малильо
Сумний, суворий, сірий листопад.
А листя – тільки у багнюці, долі.
І пеленою – мла на видноколі,
і мов не сплять, а вмерли ліс і сад.
І безнадійно щезли вже немов
знайомі нам сприятливі світила,
немов могутня, нездоланна сила
повергла в Хаос Матір-Землю знов.
Ще шлях зимі перепиня тепло
і прав своїх вступити їй не хоче,
але над днями владарюють ночі,
хоч сонце десь на весну курс взяло.
А поки що – осінній сум квилить.
І буде ще немало смутку взимку.
Землиця теж жадає супочинку.
Нехай поспить!
28/XI-1990.
Благословен одвічний лад природи
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
