Лютий. 1
Софія Малильо
Стужі налетіли з Півночі просторів,
хугами-вітрами просвистіли скрізь.
Бідні пташенята! У такому горі
шкода їх, маленьких, шкода їх до сліз!
А лютий лютує. За січень, за грудень
зима, схаменувшись, мете сніговієм.
Вона – повноправна володарка всюди,
і хто їй перечити сміє?
Хоч сонце все вище, воно ще не гріє,
і землю вітри в білі хутра прибрали,
та в серці вже нищечком жевріє мрія
про землю в цвітінні й пташині хорали.
16/II-1991.
Благословен одвічний лад природи
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
