Осіннє. 2
Софія Малильо
В час, коли дерева ронять листя,
у душі – бентежність урочиста,
аналогій ніжна світлотінь.
Все, що народилось на планеті
й знемогло в життєвій естафеті,
як той лист, обернеться у тлінь.
Тільки не одні усьому строки.
Лист зелений пробуяв півроку,
а дерева й сотні літ живуть.
Хто, всесильний, визначає дати
й нам судив із роду в рід шукати
таїнств тих нам непідвладну суть?
О, навчись, мій невгомонний друже,
все обняти серцем небайдужим
і збагнути розумом своїм.
Всупереч турботам і стражданням,
хай любов твоя, глибока й справжня,
зігріває наш вселюдський дім.
10/X-1991.
Благословен одвічний лад природи
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
