Ой вийду я з хати

Юрій Федькович

Думка

Ой вийду я з хати та й стану гадати:

Коби то не зброя, не білі кабати,

Ой то ж би-м полетів, як куля, як кріс,

Де-м орлом родився, де-м соколом ріс.

Виходить із хати рідненькая мати:

«І слихом слихати, і видом видати! –

А де ж бо ти, синку, а де ж бо ти був,

Що моїх ти сльозей ніколи не чув?»

«Ой ненечко-утко, не жалуй, не думай:

Летів я за море, летів я за Дунай;

Ходив я далеко-далеко у світ

Підгір’я шукати – Підгір’я там ніт».

Приходя до мене молодці-соколи:

«Легіню, на танець; легіню, на поле!»

«Ой піду я, браття, ой піду я д’вам,

Лиш сестрам-голубкам даруночки дам».

Ой клоню я сестрам кармазин, то квіти,

А вни полинули чимбільше до кліті –

Винося одежу, винося кресак:

Убрався, уклався, як пава, як мак.

Сорочка в три цирки, хустина щовкова,

Топірчик з Сиготу, а черес з Кракова,

Обі порошниці в Розтоках набив,

А ретязі мої би й Добош носив.

Приходжу на поле, де браття гуляють, –

Цимбалоньки ріжуть, скрипічники грають,

А дівчина моя – то ружа, то сніг;

Як я ї зобачив – аж падаю з ніг.

Товариш мій давній заводить з нев танець,

Та й шепче до неї: «Дивися – коханець!»

А вна як уздріла – то в регіт, то в плач:

Згадала си любка зелений бокач.

Та й право до мене, хороше, моторне,

За шию вбіймає, до себе мя горне:

«Ой любчику любий, ой де ж бо ти був,

Що-сь співанки мої ніколи не чув?»

І була би більше, небога, казала,

Каби мня громада не була обстала:

Той клонить горілку, той пиво, той мід…

Над наше Підгір’є на світіґ вже ніт!

Примітки

Поезії, 1862, стор. 43 – 45.

Порошниці – суть то ріжки, роблені звичайно з оленіх рогів, в котрих стрільчий порох переховується. Ріжок такий висить у гуцула на ремені, два далі широкім, а мосяжними цвяшками густо набиванім. Ремені тії закидаються наперехрест через плечі – а дуже статно і характеристично убирають гуцула, рівно як і ретязі. Прим. Ю. Федьковича (Поезії, с. 142).

Ретязі – то є тонкії мосяжнії ланцюжки, котрих 12 або і більше висить через плечі у гуцула і котрі у пояса спов’язані суть двома великими спряжками. Тії же спряжки спов’язують разом всі ретязики (ретєзі) з ремінням, що іде через пояс. (Поезії, с. 143)

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 46 – 48.

В автографі (лист до А. Кобилянського від 24 вересня 1861 р.) цей твір має назву «Думка» (ІЛ, ф. 58, № 90).

Сигот – місто Сигет над Тисою, нині знаходиться на території Румунії.

Розтоки – село на батьківщині Ю. Федьковича, поблизу міста Вижниці.

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 512 – 513.