До торбана

Іван Гушалевич

Звени, звени, мій торбане,

Мій торбане піснесловний!

Нині сумно, нині тихо,

Соловію звукоповний!

Туда, туда по Дністрові,

По Дністрові по старому,

В весні ранком, по росиці,

Мому серцю молодому.

По зарослім очереті,

Очереті з пташков милов,

Під Бескида лисі гори

Чародійнов твоєв силов;

Звени, звени там соколи;

Там соколи молодії

Крильми небо досягають,

Лучі сонця золотії.

Коснись ясним тим зірничкам,

Тим зірничкам ворожливим,

Звідтам нашим красавицям,

Тим цвітущим і тужливим.

Звени разом з молодцями,

З молодцями о надії,

З сивоглавими старцями

Про дні наші старії.

Та завітай к мужам нашим,

К мужам нашим труд люб’ящим,

О розумном всяком ділі

Для родини, но мислящим;

Тепер єще ко родині,

Ко родині возлюбленной,

Но сильніше, но сміліше

В новой пісні відрожденной.

Ой торбане, вірний друже,

Вірний друже, чи ж ніколи

Узи з тебе вже не спадуть?

Де же звуки давной волі?

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Гушалевич І. Цвіти із наддністрянської левади, 1852 р., с. 20 – 21.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 497 – 498.