До зорі

Іван Гушалевич

Красна зоре, подивися

Ясним оком з висоти,

Ближче, нижче прихилися,

Тугу з серця розжени!

Засвітай ми, як світала-сь,

Коли-м в щастю моєм жив!

Мило, щиро все сіяла-сь,

Ніж тя темний світ закрив.

Красна зоре, ти-сь все знала

Мій гаразд і клопіт всяк,

Хуткість, прудкість потішала,

Як дитину сонний зрак!

Я в надії виглядав-єм

Луччу долю щовесни,

Жити-снити перестав-єм,

Як ми щастя квіти всхли.

Тепер мені світ немилий,

Бо надія… Де ж вона?

Стану, гляну, нещасливий:

Щастя мого десь нема…

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Стихотворенія Івана Гушалевича, 1848 р., с. 10.

Автограф зберігається в ЛНБ, архів Народного дому, № 236.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 489 – 490.