Любов родинной землі
Іван Гушалевич
Я не знаю іной пісні,
Кромі пісні о тобі,
О тобі, моя отчизно,
І лиш о твоїй судьбі.
Ти мене всегда пліняєш,
Хоч і на лиці твоїм
Цвіт потіхи і веселля
Збляк в зав’язанню своїм.
І твоя тоска дівственна,
І невинная сльоза,
І твій вздох мені понятний, –
Ними дишу, скорблю я.
А хоть ти мні невесела,
Засмучаєш жизнь мою,
Я – любовник мов пристрасний
Все в тобі ровно люблю:
Простий прав неістонченний,
Тиху жизнь, невинні сни,
Тверду постоянность в вірі
І предания старини;
І ті пісні заунилі
Дів твоїх і молодців,
І розкази стародавні
Матерей і стариків;
І ті домики убогі,
І спокойство в них святе,
Добре серце, чисту совість,
Як кристальних вод лице.
Я люблю, як твої люди
Знають долг свій і звичай,
Всі жиють в любві взаємной, –
Межи ними божий рай!
Ту отець опитний, добрий
Промишляє о своїх,
Мати ніжна і побожна
Серцем огріває всіх.
Я люблю, як ту внімають
Разом старшій голові
І за дневний труд беруться
З богом враз, як муравлі.
І як всі з благоговінням
В храми божії спішать,
І як всі одним язиком
Ім’я вишнього хвалять.
І в церквах народне піння,
Слово божеє святе,
Книг святих великоліп’я –
Більше – ах, люблю над все!
І люблю я темні гори,
Їх дрімучії ліси,
Вічно дикі і німії,
Як самотника мечти.
І поля, луги широкі,
І розгульнії степи,
І розсіяні кургани, –
Як пленітельні вони!
І люблю сереброструйні
Ріки, що із гір текуть,
На хребті своїм спокійно
Плоди золоті несуть.
І як ті кипучі ріки
Силов рвуться із щілин,
Не внімая, що там шепче
До них сокіл-властелин:
Так любов моя ліється
Із розчувственних грудей,
Не взирая, що там смуток
В лиці матері моєй!
Я люблю ту матір страсно,
Хоть чужий язик хулить, –
Я готов за ню умерти,
Весь для ней оддати світ!
Най хто гордиться, як хоче,
Серебром і золотом,
І палатою багатов, –
Я свій скромний славлю дом.
Най хто гордиться, чим може.
Не завижу я єму –
А тебе, моя отчизно,
Неізмінно все люблю!
Примітки
Вперше надруковано в альманасі «Зоря галицька яко альбум на год 1860», с. 43 – 44.
Подається за першодруком.
Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 498 – 500.