Близнюки

Михайло Харишин

Чи був на сьомім небі я? Так, був!

Про це переповісти неможливо,

Про все на світі я тоді забув,

Душа піднеслась легко і красиво.

Було це лише раз в житті, весною,

Ми зовсім юними були тоді:

Десятикласниця із русою косою

І бранець, дев’ятнадцять літ мені.

Гуляли вуличками тихого містечка,

І щебетали безтурботно, як пташки,

Дзвеніли дзвоном молоді сердечка,

Не випускав біленьку ручку я з руки.

Сади цвіли так буйно, так розлого,

Хмеліли ми від щастя молоді,

Хтось запитався про якусь дорогу,

Та я не чув, я цілував її тоді.

І раптом тіло стало, як пір’їнка,

Легеньке, якесь ніжне, мов той шаль,

Піднеслось стрімко в небо, за хмаринки,

А разом з ним душа полинула у рай.

Цю мить не позабуду я ніколи,

Всевишнім подаровану мені,

Щасливу насолоди мить, покою

Піймав в раю хлопчина на землі.

10.04.2011, Кишинів