Літо в Сергіївці

Михайло Харишин

Ранок. Сонце над водою

Ніби злилось з бірюзою.

Стежка люд веде до моря

Золотим, пшеничним полем.

Косарі вслід у росу

На покіс кладуть траву.

Чути пісню, сміх лунає,

Дітвора десь галакає.

При дорозі кущ шипшини

Рожевіє, мов дівчина.

В полі маківки червоні

У букеті волошковім.

Ти весела в шатах літніх

Заховалася у квітах…

А ввечері – зорі

Великі, прозорі.

І шепіт, і стогін

Морського прибою.

Крик чайки далекий,

Лик місяця світлий.

І тиша, і спокій,

Й розмови привітні.

В Сергіївці милій

Сергіївське літо.

Ми вдвох тут. Щасливі.

Безгрішні. Як діти.

26.11.2010, Кишинів