В органнім залі

Михайло Харишин

Усі ми діти неба і природи,

І я також їх органічний син,

В органнім залі бал свободи,

Я слухаю орган, я чую клавесин.

Віддавшись музиці, без слів,

Я бачу край свій рідний, ліс,

І чую пісні маминої спів,

Й вдихаю запах хати, де я ріс…

Я думав, що один втомився,

І подумки втікаю в батьківське село,

Води хотів криничної напиться,

Так ні. «Зреформував» хтось джерело.

Вже двадцять літ газет я не читаю,

Вже двадцять літ, як зникли десь вони.

Куди поділися, я вас питаю,

На мові моїй звичній, де вони?

Ви майже все моє забрали. Ви –

Плебеї жадні, пасинки свободи,

Втопили, навіть, мрії без води.

Та пам'ять не забрати вам, убогі.

Усі ми діти неба і природи,

І депутат, і крамар, й селянин.

Усі ми рівні, знайте, перед Богом,

Не обійти ніяк розмови з Ним!

12.02.2011, Кишинів