Друзям. 1

Софія Малильо

Мої ласкаві друзі невгомонні,

палкі жерці Ідеї Доброти!

І солодко мені, і трудно – в цім полоні

кайдани вдячності безмежної нести.

Та я приймаю їх, такі кайдани,

розгублена від надміру щедрот.

Хай тих щедрот у світі більше стане!

Хай ними багатіє наш народ!

Благословенні невсипущі душі,

протуберанці їхнього тепла!

Хай жаром їх видужують байдужі

і вільні та невільні слуги зла!

Благословляю ті щасливі миті,

ті благодатні, незабутні дні,

як із сердець, що лиш добром налиті,

його снага сяйнула і мені.

О, як я прагну силу життєдайну

цілющої отої доброти

перетворити у натхнення тайну

і в майбуття достойно пронести!

XI-1993.